Російське вторгнення в Україну «обнулило» ціле покоління німецьких політиків широкого спектру — про це йдеться у статті «Корисні німецькі ідіоти Путіна», опублікованій 28 березня у виданні Politico. «Останні 16 років Берлін обирав хибну стратегію щодо поводження з Росією… Вперте наполягання Німеччини на взаємодії з Путіним перед обличчям тривалої агресії (починаючи з вторгнення в Грузію, убивств ворогів режиму за кордоном і закінчуючи військовими злочинами у Сирії) стало ні чим іншим, як катастрофічною помилкою Меркель», — йдеться у статті.
«Повільно, але впевнено, німці починають розуміти, що м’який підхід Меркель у відносинах з Росією, особливо коли у 2015-му вона дала зелене світло газопроводу «Північний потік-2», попри анексію Криму та роль Росії у сепаратистській війні на сході України, — не просто відкрив Путіну двері, щоб піти далі, а фактично спонукав його до цього, — пише автор статті Метью Карнічніг. — Менш передбачуваною була швидкість, з якою Німеччина відмовилася від своєї позиції щодо Москви протягом останніх тижнів, зупинивши суперечливий проєкт газопроводу «Північний потік-2», відправивши зброю Україні, прийнявши санкції проти Росії і навіть оголосивши, що почне давати значні суми у свою армію. Іншими словами, вона майже миттєво погодилася зробити все, до чого США та інші союзники підштовхували її роками. Берлін навіть придумав девіз з хештегом для зміни: Zeitenwende, тобто світанок нової ери.
З цього приводу німцям пощастило приблизно стільки ж, скільки російській армії в Україні. Це тому, що Німеччина не просто «неправильно оцінила Путіна», як заявив минулого тижня багаторічний радник Ангели Меркель із зовнішньої політики Крістоф Хойсген, новий голова Мюнхенської конференції з безпеки. Уперте наполягання Німеччини на взаємодії з російським лідером перед обличчям його тривалої агресії було не що інше, як катастрофічною помилкою, яка заробить Меркель місце в пантеоні політичної наївності поруч з Невілом Чемберленом".
За словами журналіста, у німецькій політиці немає жодної фігури, схожої на Черчілля, яка роками попереджала про небезпеку довіри Путіну.
«Хоча Меркель заслуговує більшої частини провини за те, що вона потрапила в пастку російського лідера, правда полягає в тому, що винний у всьому політичний клас Німеччини. Як міністр фінансів і віце-канцлер при Меркель, нинішній канцлер Олаф Шольц, чиї соціал-демократи були рушійною силою газопроводів «Північний потік», відстоював думку про те, що найкращий спосіб розібратися з Путіним — це безперервний «діалог».
Йенс Плетнер, нині радник Шольца з національної безпеки, був одним із головних розробників цієї політики в роки роботи старшого дипломата в міністерстві закордонних справ Німеччини, де він обіймав посаду керівника апарату тодішнього міністра закордонних справ Франк-Вальтера Штайнмаєра (соціал-демократа). Навіть після того, як у грудні Путін зібрав десятки тисяч військових на кордоні України, Плетнер порадив Шольцу залишатися з «Північним потоком-2» і публічно повторювати вигадку, що це було трохи більше, ніж «комерційний проект». Старий бос Плетнера Штайнмаєр, який у 2016 році звинуватив НАТО у «брязканні шаблями та розпалюванні війни» за проведення військових навчань на східному фланзі Альянсу, майже до тих пір, поки не пролунали перші постріли по українцях, стверджував, що Німеччина повинна використовувати енергію як спосіб наведення мостів з Росія.
У ці дні Штайнмаєр, який як президент має служити моральним авторитетом Німеччини, займається організацією концертів «свободи і миру» з російськими та українськими музикантами. (Одна з подій відбулася на початку березня в Дрездені, коли бомби впали на Харків, друге за розміром місто України.) На вихідних Андрій Мельник, посол України в Німеччині, заявив, що бойкотуватиме останній захід Штайнмаєра, бо в українців немає часу на «велику російську культуру», поки Москва вбиває невинних мирних жителів. Після того, як президент України Володимир Зеленський нагадав німецьким депутатам під час виступу в бундестазі цього місяця, що бізнес Німеччини з Росією допоміг фінансувати війну проти його країни, вони аплодували йому. А потім миттєво повернулися до звичайних справ, зокрема привітання двох депутатів з днем народження.
Під час холодної війни, за словами кореспондента, термін «корисний ідіот» став ярликом для поміркованих на Заході, які стали жертвою довірливих аргументів комуністів.
«Україна, яку Німеччина розграбувала під час Другої світової війни і яка втратила понад 15 відсотків свого населення, точно не пробачить і не забуде, — резюмує він. — Німеччина також не матиме реальної довіри в трансатлантичному альянсі (скільки б мільярдів вона не витратила на оборону), поки не буде чесно рахуватися з історією років Меркель-Путін. Німеччина дуже добре знає, навіть якщо можна на деякий час сховатися від історії, від цього не втекти».