Уляна жила в Києві, а коли почалася війна, вирішила, як і сотні тисяч українців, тимчасово евакуюватися в рідне село на Львівщину — там в неї живе мама в хаті на три кімнати. Запросила з собою подругу з маленьким синочком. А потім Уляна з мамою стали запрошувати до себе вимушених переселенок з дітьми, які були змушені полишити домівки в окупованих селах та містечках Київщини. Зараз в хаті Уляни живуть вже п’ять родин — 11 діток і 7 дорослих, розповіла ТСН.
Малеча спить на ліжках, дорослі та старші діти — здебільшого на підлозі. Комуні вимушених переселенців було потрібно ще одне дитяче ліжечко. Написали в місцеву групу в соціальній мережі й протягом пів години одна з небайдужих жінок принесла ліжко. Сусіди допомагають тим, що мають — молоком, сиром, сметаною, яйцями, картоплею та іншими овочами.
— Так багато дитячого сміху, як зараз, тут не було чутно, певно, з 2000-х років, коли я ще була малою, — каже Уляна.
Одна з переселенок пані Ольга розповіла, що втекла з дворічною донькою та шестирічним синочком з окупованого містечка на Київщині. Три дні з дітьми пробиралася лісами й полями до території, контрольованої українськими захисниками. До того 21 день родина жила в підвалі. Вдома в Ольги лишилися батьки та інші родичі, тому з міркувань безпеки населений пункт, з якого довелося рятуватися, жінка не називає. Вона розповіла, що російські нелюди навмисно спалили там щонайменше 5 будинків. Коли місцеві казали ненажерливим окупантам, що самим нема чого їсти, ті знущалися: «Если вам нечего есть, мы вам шишек в лесу насобираем». Інша жінка, яка теж просила не називати, з якого вона села на Київщині, сказала, що окупанти вбили половину її родичів.
Раніше «ФАКТИ» розповідали історію ветерана АТО, який на інвалідному візку подолав 10 кілометрів, рятуючись від обстрілів окупантів.
Стоп-кадр відео