У Бучі розпочалася ексгумація тіл, похованих у братській могилі. Люди загинули під час рашистської окупації. Це наймасштабніше поховання у місті. На місці вже працюють слідчі та криміналісти.
«За попередніми даними, тут вбито й поховано близько 40 людей. Ховав наш громадянин, працівник комунального господарства, який весь час від міської ради залишався у Бучі і просив окупантів, аби вони дозволяли йому забирати тіла з вулиць і ховати. Щоб вони не лишались просто неба. І цей чоловік робив то сміливо під обстрілами окупантів, — повідомив у відеозверненні начальник ГУНП у Київській області Андрій Нєбитов. - Цей огляд триває із залученням експертів. І первинна інформація: на багатьох тілах — кульові поранення або в скроню, або в тіло. У них стріляли з автоматичної зброї або снайперської гвинтівки. Тут майже всі мирні люди, тільки двоє військовослужбовців ЗСУ. Є як чоловіки, так і жінки. Кожне тіло оглядаємо, фіксуємо, після того веземо на СМЕ, де розтин визначить причину смерті кожної особи. Буча зараз ще розміновується, але зранку тут були місцеві, які сподіваються, що у цій братській могилі їхніх дорогих серцю людей нема…»
На сайті Бучанської міської ради зазначили, що вже дістали й оглянули 18 тіл.
«Вони є з осколковими пораненнями, але всі з вогнепальними. 16 — з вогнепальними, а двоє — з осколковими і вогнепальними. Що це означає? Це означає, що цивільних убивали. Після ідентифікації кожного загиблого, з погодження рідних людей поховають індивідуально на місцевому кладовищі у спеціально визначеному секторі», — йдеться у повідомленні.
Братська могила у Бучі з'явилась 10 березня. Про це «ФАКТАМ» повідомив отець Андрій Галавін — настоятель храму Святого Апостола Андрія Первозванного ПЦУ. Саме він відправив панахиду за вбитими рашистами місцевими жителями, яких і поховали біля церкви.
«Ви знаєте, у 21-му столітті братські могили — хто б міг таке уявити? У перші дні у Бучі ще ховали людей, а потім це стало неможливим через цілодобові обстріли, — розповів отець Андрій. — Хоча декого родичі ховали біля хат та на городах… Потім у місті з'явились тіла вбитих окупантами, були й такі, хто помирав вдома природньою смертю, хтось — у лікарнях. Морг був вщент заповнений, рідні виїхали й фізично не могли забрати своїх близьких, а невпізнані тіла з вулиці могли просто розтягнути собаки. Ми до останнього вірили, що зможемо похоронити людей на кладовищі, але воно знаходиться за містом, у полі, туди постійно падають снаряди. Тому навіть викопати могилу там було вже небезпечно. То ж вирішили біля нашого храму поховати усіх у братській могилі. Бо це по-християнськи, ми не кидаємо і не спалюємо тіла, як наші вороги. На цьому місці може в майбутньому з'явитись меморіал тим, кого вбили окупанти».
Читайте також: Буча то не виняток, — відомий волонтер
За словами судмедекспертів, процедура опізнання тіл та проведення ДНК займе немало часу.
«Якщо були відібрані зразки біологічних матеріалів трупа, то тоді встановити родинний зв'язок можна швидше. Якщо ж цього не зроблено, то тут потрібна тільки ексгумація. Сама експертиза насправді не складна, просто займе багато часу — до кількох місяців, адже насамперед тут потрібен процесуальний дозвіл прокуратури, — пояснює судмедексперт В`ячеслав Жук. — Потім потрібно точно знати місце поховання, кого шукаємо, мати зразки ДНК родичів, щоб порівнювати. Це батьки, рідні брати, сестри, діти… Що ближче по родинній лінії, то краще. Тут вже буде легше, адже від часу нічого не залежить».
Читайте також: «Дали 20 хвилин, щоб зібрати по частинах свого друга і поховати його»: журналіст розповів про звірства рашистів у Бучі.