24 лютого вранці я зрозуміла абсолютно просту річ. Якщо ці нелюди зайдуть у місто, я буду однією з перших, кого поставлять до стіни та розстріляють. Тому зробила все, щоб потрапити до армії. Жила й живу з думкою: якщо судилося померти, то в бою, а не інакше. Не боюся своєї смерті, але боюся програшу огидному ворогові без людського обличчя. Я обіцяю собі, що мої діти дихатимуть чистим повітрям під вільним небом, і сирени чутимуть лише під час навчальних тривог. Я обіцяю вам, що зроблю все, щоб виконати завдання та вижити", — написала на своїй сторінці у «Фейсбуці» мама двох дітей волонтерка Ірина Клейменова зі Львова, яка пішла добровольцем на війну. Чоловік залишився вдома з дочкою та сином.
«ФАКТИ» зв'язалися з Іриною. Зрозуміло, що запитувати про підрозділ, у якому вона служить, які завдання виконує, поки що не можна. Тож розмовляли про особисте.
— Як чоловік поставився до того, що ви вирішили піти на війну?
— Ми з ним ще наприкінці 2014-го домовилися: якщо ворог рушить на Київ, то дітей вивеземо у безпечне місце та удвох підемо воювати. Але коли почалася велика війна, ми вирішили по-іншому, бо комусь із нас все ж таки треба залишитися з дітьми. У нашій сім'ї войовничіша я. Тож пішла у військкомат. Чоловік підтримав це моє рішення.
Моя мати спочатку дуже переживала. Думала, що я ще стою у чергах до військкомату, намагалася відмовити. Зараз вона намагається всіляко підтримати мене. А я — її. Шлю їй смішні фотки — що їла, або свої знімки у солдатській касці.
— Що сказали офіцери у військкоматі, коли ви вперше туди прийшли?
— Відмовляли, мовляв, «ми жінок не беремо», «ви не військовозобов'язана». Хоча насправді це не так — я підпадаю під 313-й наказ Міністерства оборони України, бо психолог за освітою. У ньому — перелік спеціальностей, після здобуття яких жінки стають військовозобов'язаними. Тому я цим наказам аргументувала, що маю право йти в армію. Врешті я перемогла, стала солдатом.
— Вас збирали до армії всією волонтерською командою?
— Форму я собі купила сама, бо маю дещо нестандартний розмір. Рештою речей забезпечили військова частина та волонтери.
Читайте також: 21-річна дівчина з Вінниччини пішла на передову, щоб помститися за смерть батька
— Напевно, найважче відпускати вас з дому було дітям. Як ви їм пояснили те, що йдете в армію?
— Дочці дещо простіше, бо вона сприймає ситуацію по-дитячому, не повністю розуміє, що відбувається, адже їй лише сім рочків. Вона пишається тим, що мама в армії — це ж так круто. Сину 12. Він уже все розуміє, тому трохи переживає. Всіх нас розраджує те, що ми часто зізвонюємося. Якщо не вдається зателефонувати, надсилаю відео або звукове повідомлення.
— Що в армії стало для вас найскладнішим?
— Психологічно звикнути до виконання наказів. Я багато років працювала у різних бізнесах, мабуть, тому чітко відчуваю різницю між дорученням та наказом — це дві різні речі. Тому що в бізнесі ти можеш щось пропонувати, обговорювати, а в армії наказали — виконуєш. У перші дні служби це було найважче — не ставити зайві запитання, а чітко робити те, що тобі сказали.
— Як вирішуєте повсякденні побутові проблеми — помитися, випрати речі?
— Це не так уже й складно. Зокрема, тому, що цивільні щиро стараються допомогти українським військовим.
— Чи користуєтесь косметикою?
— Немає ні часу, ні бажання робити макіяж, фарбувати нігті. Я зараз косметикою взагалі не користуюсь.
— Навколо вас чоловіки. Вони виділили вам окремий куточок?
— Ми жодним чином не заважаємо одне одному.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що концертна гримерка MONATIK Олена Бушинська вступила до тероборони, як тільки почали бомбардувати Київ.
Фото зі сторінки Ірини Клейменової