У селищі Квасилів на Рівненщині попрощалися з волонтером Михайлом Супруном. Його із середини березня вважали зниклим безвісти, згодом чоловіка знайшли убитим біля села Мирча на Київщині. Це неподалік від Гостомеля, де йшли запеклі бої. Як з'ясувалось, волонтер і його автомобіль були спалені рашистами. Місцеві жителі поховали залишки тіла Михайла на краю села. Про це повідомив товариш вбитого Тарас Луцюк.
«Михайло ніколи не думав, що так станеться, — написав Тарас Луцюк у Facebook. - І я б ще не так давно не міг подумати. І ви всі б не могли… Але це сталося. Обабіч траси могила Супруна Михайла. Він з Рівненщини, але як почалася війна, то волонтером їздив бусом в Гостомель, возив туди речі та продукти, а по дорозі назад, вивозив звідти людей. Близько місяця тому, зв'язок із Мішею обірвався, і більше він не виходив на контакт. Тепер, після звільнення цих територій, хлопці-односельці, які теж зараз волонтерять, знайшли його спалений бус (точніше, подзвонила поліція та сказала, де він), а поряд Мішину могилу. Чоловіка поховали місцеві з села, біля якого його було вбито.
За своїми переконаннями Міша був християнином-протестантом. Дуже добрий, з тих людей, про кого говорять, що він «і мухи б не образив». Я вам гарантую, що Міша вас би ніколи й ні за яких обставин не обманув би. Я вам гарантую, що Міша дотримався б свого слова, якби його дав. І ось за це його безкорисливе, велике та добре серце рашисти прирекли його на мученицьку смерть. Кажуть, що волонтера вбили кадирівці. Я впевнений, що він пробачив навіть своїх мучителів. Бо це такий тип людей. Вони не вміють тримати зла. Я впевнений в цьому на 99.9%. Міша з тих, хто ніколи б не взяв до рук зброї через свої переконання. Міша б ніколи свідомо не заподіяв шкоди іншій людині. До цього можна відноситися як завгодно, але він точно не заслуговував на таку смерть. Він не заслуговував ось так померти, ніс лише добро в цей світ, тому що в нього вірив. Воно було сенсом його життя. Як тільки почалася війна, Міша відразу поїхав допомагати. Міша був чесною, відповідальною та працьовитою людиною. Будівельником. Сам добудовував собі свій дім".
У Михайла Супруна залишилися семеро дітей віком від двох до 15 років та дружина Оксана. Вдова розповідає: її чоловік встиг зробити один рейс, вивіз з міста Бородянка 14 людей, зокрема двох кількаденних немовлят.
«10 березня він знову вивозив пенсіонерів, але мені нічого не розповідав. Сказав тільки, що дуже багато людей вивезли, що навіть віз у бусі не тільки там, де сидячі місця були, а і навіть у багажнику», — розповіла «Суспільному» дружина вбитого Оксана Супрун.
Раніше волонтер Андрій Вербицький, який вижив після розстрілу рашистів, розповів про їх звірства у Мотижині Київської області.
Читайте також: «Під час оборони Києва наше село Горенка знаходилось біля самої лінії фронту»: як люди виживали в епіцентрі війни