Житель Донецької області Михайло Харченко не зміг стримати сліз, коли розповідав про те, що зробило з його життям нашестя путінських орків, які стверджували, що вони «звільняють» російськомовних українців.
Внаслідок російської навали чоловік втратив дочку і був змушений поховати її на городі під грушею.
Свою історію він розповів Радіо Свобода, виїжджаючи подалі від бойових дій на евакуаційному поїзді.
Він та його донька мешкали у селі Врем'ївка Донецької області.
«Ми були у підвалі, а доця не встигла. Її на порозі… Осколками… Довелося поховати її на городі, під грушею. Приїхали на вокзал, я там тримався, а тут мене прорвало. Я, звичайно, ну як, не стримався», — розповів зі сльозами на очах чоловік.
Донеччан обурений тим, що Росія влаштувала в Україні. За словами чоловіка, його не потрібно було «звільняти», адже він усе життя говорить російською мовою і ніхто не утискав його.
«І це війна „братнього народу“? Це „звільнення“? Від кого мене звільняти? Я російськомовний, від кого мене „звільняють“? Від кого, від моєї дочки? Від того, що все життя я будував? Від чого мене „звільняють“? Від чого „звільняють“ моє село, решту, Маріуполь?», — запитує Михайло Харченко.
І відповідь на його запитання зможе дати лише міжнародний трибунал, який, напевно, буде організовано після перемоги наш фашистським путінським режимом.
Нагадаємо, у багатостраждальній Бучі під Києвом досі проводять ексгумацію тіл жертв рашистських нацистів, яких під час окупації окупанти не завжди дозволяли навіть зрадити землю.