Україна знов несе непоправні втрати. 2 травня вранці під час бою на Харківщині загинув ветеран АТО та призер минулорічних «Ігор нескорених» Андрій Котовенко, який родом з Бучі. Трагічну звістку підтвердила його дружина Тетяна.
«Мій Андрійку… Мій коханий Андрійку. Я не вірю, як же так. Як?» — написала вона у Facebook.
38-річний боєць Андрій Котовенко відомий тим, що отримав важке поранення на шахті «Бутівка» біля Донецького аеропорту у 2016 році, був на межі смерті, переніс 22 операції та двічі відмовився від ампутації.
«Єдиним бажанням після поранення було заплющити очі й заснути, — розповідав боєць з позивним Кіт виданню „Лівий берег“. — Але відігнав його зусиллям волі, розуміючи, що „виключитися“ в такому стані на замерзлій землі — значить померти. „Навіть не думай „відключатися“! Ти повинен повернутися додому і виховати сина!“, — подумки повторював це знову і знову. Маленький син не тільки врятував від смерті, але й кардинально змінив життя моє на мирній землі».
Він не тільки вижив, але й став одним з найсильніших ветеранів… Після реабілітації Андрій Котовенко зайнявся спортом та невдовзі представив Україну на престижних змаганнях «Ігри нескорених». Потім став чемпіоном України з жиму лежачи в софт-екіпіруванні та срібним призером в класичного жимі. У 2020 році взяв «срібло» на чемпіонаті Європи з паверліфтингу в Словаччині. 25 жовтня 2021 року в Польщі на чемпіонаті світу з пауерліфтингу виборов «бронзу» в дисципліні жим лежачи. Всі ці змагання були не для спортсменів з інвалідністю чи ветеранів війни.
Після вторгнення рф Андрій у перший же день написав пост у соцмережі про те, що прямує на Схід захищати Україну. Він постійно ділився новинами про кожну перемогу над ворогом, але, на жаль, і загинув через нього.
Наразі не відомі подробиці загибелі Героя, але волонтери вже розпочали збір коштів дружині, аби допомогти у похованні (5168 7451 1217 5101 — Котовенко Тетяна Володимирівна).
Нагадаємо, в ніч з 30 квітня на 1 травня загинув український військовослужбовець, який брав участь у боях за Донецький аеропорт (2014−2015) Руслан Боровик.
Фото facebook.com/kotovskyy44