Радник міністра оборони України та блогер Олексій Копитько вважає, що Україна зараз проходить найнебезпечніший період у військовому плані.
«Життя після 9 травня. У чому суть моменту? — пише Олексій Копитько у соцмережах. — Наприкінці лютого — на початку березня завершилася перша умовна фаза війни. На цей період у росіян та західних партнерів були очікування (що Україна впаде). Очікування не виправдалися.
Почалася друга умовна фаза — «до 9 травня», коли були сформульовані нові очікування: Росія доб'ється якогось результату, після чого можливі певні переговори та якийсь шлях до зниження ескалації та домовленостей. Знову не виправдалося. Путін не зміг висунути росіянам взагалі нічого.
Ми увійшли до нової фази — «життя після 9 травня» — коли немає виразних орієнтирів, якими можна щось обґрунтувати. День народження Пушкіна? День Росії? 22 червня? 1 вересня? Відчутного горизонту немає.
Тепер все залежить не від здатності напружитися і ривком щось вирішити. А від здатності вижити на довгій дистанції та організуватися так, щоб забезпечити перелом.
Ми вступаємо в нову фазу з важливими досягненнями та безліччю непростих проблем.
Головне — вдалося розгойдати «колективний Захід», символом чого стало сьогоднішнє підписання закону про ленд-ліз. До цього був забезпечений світоглядний перехід: нам наважилися дати важке озброєння західного зразка (це насправді КОЛАСАЛЬНИЙ здобуток).
Я не беруся оцінювати соціально-економічну ситуацію, але в плані організації оборони нам вдалося перебудувати низку важливих процесів з розрахунком на тривале протистояння та з опорою на внутрішні сили.
Росіяни також не сиділи без діла. Вони змінили стратегію, місяць забезпечували новою стратегію інформаційне прикриття, роз'яснювали громадянам нову реальність (про «війну з НАТО»). Тепер вони також діють у категоріях тривалого бою.
Як протікатиме ця сутичка?
Зараз ми проходимо через найскладніший період у військовому плані. Допомога вже надходить, але ще не в тих кількостях, щоби відкинути ворога. А виснаження вже дається взнаки.
Росіяни тиснуть масою, у них значно більше далекобійних засобів поразки. У такій війні ПТРК та ПЗРК не врівноважують потенціали. Стримувати окупантів вдається завдяки масовому героїзму наших воїнів і втрат.
Міжнародна динаміка нагадує, що відчутні обсяги допомоги почнуться з середини літа. Чи стануть вони переломними, чи тільки дадуть нам змогу не програти — не знаю і зараз оцінити не можу.
Росіяни зігнали масовку, напружилися та намагаються другою хвилею наступу максимально продавити нашу оборону. Цей ресурс за нинішньої інтенсивності боїв до кінця місяця вичерпається. Щоб забезпечити наступний масований накат, їм буде потрібна пауза (зібрати людей, підняти зі зберігання техніку). При цьому очікується, що до липня стануть помітними наслідки санкцій.
Нам пауза потрібна не менше, ніж росіянам.
Далі починаються варіанти зі змінними.
Росіяни у будь-якому разі зберуть нову орду. Вона буде гірше озброєна та підготовлена, але їх буде багато. Ми вступаємо у період посилення залежності від допомоги партнерів. Як ця залежність виявиться — передбачити складно. Я не розраховував би, що нас блискавично озброять до зубів. Поки що немає підстав для таких надій.
Також розумні люди кажуть, що до серпня — вересня (через півроку війни) може похитнутися наша економіка.
Залежність буде критичною.
Як почуватимуться мільйони наших біженців — я не можу оцінити, а пишуть різне. Але навряд чи на той момент їм стане краще.
Я впевнений, що зараз ми вистоємо. Але потім почнеться період, коли в Росії наростатимуть внутрішні проблеми, а в нас наростатимуть зовнішні залежності (в т.ч. — унаслідок внутрішніх проблем).
Як вишикується баланс — невідомо. Наскільки ми зможемо відстоювати своє бачення — є варіанти. У тому числі — неприємні. Тому що залежність завжди припускає щось неприємне.
У такій тендітній ситуації з багатьма змінними сильний вплив може мати якась несподіванка. Відмовить вентиляція в бункері — привіт нова реальність.
Тож. Май треба пережити. Вижити. Червень якось проіснувати. А там буде видно.
За всіх складнощів 1) багато що в цей період залежить від нас; 2) є системні процеси, які працюють на нашу користь.
Немає підстав впадати у зневіру. Є підстави відкинути все, що заважає, і працювати виключно на результат".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.