У Львівській області суд виніс вирок двом лікарям, з вини яких померла 12-річна дитина. Йдеться про кричущий випадок, що стався у червні 2017 року. Заворот кишок, з яким хлопчика привезли до Жидачівської райлікарні, горе-лікарі переплутали… з тепловим ударом та отруєнням. Ромі Кулаку кілька разів змінювали діагноз, але рентген так і не зробили. Коли дитину відправили до обласної лікарні, вона була вже при смерті. За тиждень Роми не стало.
З того часу життя батька Роми Володимира Кулака перетворилося на безперервну боротьбу. За п'ять років Володимиру вдалося домогтися відкриття проти лікарів кримінального провадження, звільнення інфекціоністки і головного лікаря Жидачівської райлікарні і позбавлення головного лікаря державної стипендії. І ось нарешті — вироку медикам, з вини яких помер його син. Хірургу дали три роки позбавлення волі, а інфекціоністці — два роки ув'язнення. І хоча хірурга відразу амністували, а інфекціоністка отримала відтермінування виконання покарання (фактично — умовний термін), Володимир Кулак задоволений уже самим фактом того, що суд визнав провину медиків.
— У мене й не було мети будь-що посадити їх у в'язницю, — сказав «ФАКТАМ» Володимир Кулак. — Головним було домогтися, щоб люди, через яких помер мій син, більше не мали відношення до медицини та не калічили інших пацієнтів. Це мені вдалось.
Чому помер 12-річний Рома? Судово-медичні експерти дійшли висновку, що якби лікарі Жидачівської райлікарні обстежили хлопчика та вчасно вжили заходів, він би залишився живим. Але дорогоцінний час було втрачено. Рома Кулак разом із батьками та молодшою сестрою жив у Тернополі, а у червні 2017 року гостював у бабусі у селі Мазурівка Жидачівського району. Коли у хлопчика раптово розболівся живіт, його тато був у закордонному відрядженні, мама — на роботі, у Тернополі. З Ромою, крім бабусі з дідусем, була тітка. Дорослі одразу викликали швидку.
— За словами сина, живіт болів так сильно, що біль ніби віддавав в інші частини тіла, — каже Володимир Кулак. — Зараз я вже знаю: це один із симптомів кишкової непрохідності. Але на той момент ніхто не розумів, що сталося. «Швидка», яка приїхала із сусіднього селища, відвезла його до Жидачівської центральної райлікарні. Із сином поїхала моя сестра. Лікарі «швидкої» сказали, що, швидше за все, Рома отримав тепловий удар. Після того як сина привезли до лікарні, він півтори години пролежав у приймальному покої, потім таки його відвезли до інфекційного відділення вже з діагнозом «харчове отруєння».
У Роми підвищився тиск, біль не припинявся. З такими симптомами людину треба везти на рентген, щоб виключити кишкову непрохідність. Але цього ніхто не зробив. Синові вкололи знеболювальне, взяли аналіз крові (він показав, що рівень лейкоцитів у крові був перевищений майже вдвічі) і лише за чотири з половиною години зробили УЗД.
Вже після смерті сина я побачив медичну документацію. Виявилося, фахівець, який проводив УЗД, написав: «Надмірно виражений метеоризм кишок» — і поставив три знаки оклику! При цьому в історії хвороби сина сказано, що УЗД нібито показало помірно виражений метеоризм.
Ромчику стали давати сольові розчини (як при отруєнні) і порадили валеріанку, бо він «надто неспокійний». Легше дитині не стало. За час, поки він лежав в інфекційному відділенні, приходили педіатр, інфекціоніст, невропатолог, реаніматолог. Оглядали його й два хірурги: дорослий та дитячий. Але на рентген ніхто з них не направив. Лише вночі (Рому привезли до лікарні о п'ятій годині вечора) районні лікарі зрозуміли, що нічим не можуть допомогти, й під ранок повезли його до львівського «Охматдиту». Дорогою Ромі кілька разів ставало зле. У приймальному відділенні львівського «Охматдиту», куди Ромчика привезли о шостій годині ранку, він знепритомнів.
Рентген показав заворот кишок. Рому прооперували, але було запізно.
— Як розповідали хірурги, кишківник сина вже був чорний, — говорить Володимир Кулак. — Дорогоцінний час було втрачено у райлікарні. Обласні лікарі не могли зрозуміти, чому районні лікарі одразу не зробили Ромчику рентген. Наступні шість днів син був у реанімації у стані медикаментозного сну. Ми сподівалися на диво…
Дива не сталося — хлопчик помер. Пізніше комісія Львівського обласного департаменту охорони здоров'я дійшла висновку: якби районні лікарі проаналізували всі медичні дані, вони б змогли діагностувати хворобу. Члени комісії вважали, що помилки лікарів Жидачівської райлікарні почалися з приїзду швидкої допомоги, коли було поставлено діагноз «отруєння чи тепловий удар». Під час огляду дитини у приймальному відділенні не провели всіх необхідних обстежень та не залучили потрібних спеціалістів. Хірурги оглянули пацієнта поверхово, і в результаті хлопчика направили до інфекційного відділення з набором медикаментів, які не лише не покращували його стан, а ще й погіршували. Лапароскопію (сучасний метод хірургії, при якому операції на внутрішніх органах проводять через невеликі отвори), районні лікарі не зробили (хоча в лікарні було відповідне обладнання), бо не вважали за потрібне. Про рентген взагалі не йшлося. Про те, що у дитини, ймовірно, кишкова непрохідність і в райлікарні допомогти їй не вдасться, медики здогадалися, коли вже було пізно. Відмирання клітин кишківника при повному перекритті доступу крові настає максимум через шість годин.
Лікарі Жидачівської райлікарні коментувати трагедію не хотіли. Заступниця головного лікаря Жидачівської райлікарні Людмила Яремців лише сказала, що «ознак здуття кишківника, які б говорили про гостру патологію, у дитини не було».
Володимир Кулак домігся відкриття кримінального провадження проти лікарів. Пізніше з'ясувалося, що головному лікарю Жидачівської райлікарні призначили державну стипендію «за особливі заслуги». І це після того, як головлікар проігнорував висновок клініко-експертної комісії обласного департаменту охорони здоров'я, яка рекомендувала винести догану та відправити на переатестацію чотирьох медиків, бездіяльність яких призвела до смерті дитини. Тільки після скандалу у ЗМІ головлікар звільнив 74-річну інфекціоністку, яка стверджувала, що маленький Рома «бреше і симулює». А самого головного лікаря потім все ж таки позбавили державної стипендії.
На лаві підсудних після висновку судмедекспертизи опинилися та сама інфекціністка, яка звинуватила Рому в симуляції, та хірург, який, проігнорувавши результати УЗД, не відправив дитину на рентген. Окремо Володимиру Кулаку довелося добиватися, щоби горе-хірурга відсторонили від роботи. Миколаївський райсуд Львівської області розглядав справу два з половиною роки. А судовий процес тривав майже три роки, і за цей час хірурга вісім разів відстороняли від роботи. Обвинувачені так і не визнали своєї провини й навіть не вибачилися перед рідними померлої дитини.
— Попри те, що експертизи підтвердили їхню провину, жодних вибачень не було. І хірург, і інфекціоністка до останнього стверджували, що все зробили правильно, — каже Володимир Кулак. — Не до кінця зрозуміло, чому хірург зрештою потрапив під амністію — адже за законодавством для цього підсудний має визнати провину. Мало того, що медики заперечували очевидні речі, то вони ще й займалися фальсифікацією документації. Головний лікар, до речі, у жовтні минулого року отримав вирок за підробку документів: він написав у трудовій книжці інфекціоністки, що її звільнено «за згодою сторін», хоча насправді її звільнили за порушення, про що є відповідний указ. Інфекціоністка ж намагалася скористатися трудовою книжкою з неправдивим записом, принісши її до суду… А звільнення головного лікаря мені вдалося добитися ще у 2019 році.
У суді обвинувачені плуталися у своїх свідченнях. Наприклад, хірург, за словами Володимира Кулака, заявляв, що у Роми було блювання лише двічі, хоча навіть в історії хвороби сам написав, що це сталося п'ять разів. Або, наприклад, медики стверджували, що запідозрили у хлопчика тепловий удар «через аномальну спеку до +40 градусів». При цьому у Гідрометцентрі на відповідний запит прокуратури відповіли, що того дня в регіоні було не вище 26 градусів тепла.
— І таких деталей дуже багато, — каже Володимир Кулак. - Адвокати обвинувачених усіляко намагалися затягнути процес та вплинути на свідків. Наприклад, відомо, що підсудний хірург приїжджав до лікаря з львівського «Охматдиту», куди потім привезли Рому у тяжкому стані, і це попри сувору заборону зустрічатися зі свідками у справі. А зараз хірург, наскільки мені відомо, має намір подавати апеляцію… Інфекціоністка взагалі заявляє, що «лікування дитини не входило до її обов'язків». Мовляв, її роботою було лише «прийняти та оглянути», що вона й зробила. Щодо мене, то, попри те, що у в'язницю ні хірург, ні інфекціоністка не потрапили, вироком я задоволений. Санкція статті, за якою їх судили («Неналежне виконання медпрацівником професійних обов'язків), передбачає не більше трьох років позбавлення волі. Найголовніше, що ці горе-медики більше не займаються лікарською діяльністю. Такі люди не повинні мати відношення до медицини.
До речі, у червні 2020 року цей же хірург, ще працюючи у Жидачівській райлікарні, потрапив у ще один скандал, відмовившись надати медичну допомогу ветерану АТО. Чоловік приїхав до лікарні з інфекцією, у нього набрякла і почала гноїтися рука. Але хірург відмовився допомогти йому, заявивши: «Ваш сімейний лікар за вас отримує гроші. А мені що з того?» Після того як дружина бійця АТО розповіла про цю кричущу байдужість у соцмережах, стали відомі й інші випадки подібного ставлення хірурга до пацієнтів. Наприклад, мешканка Львівської області розповіла, що після того, як чекала хірурга дві години, він констатував у неї перелом плечової кістки, грудини та шести ребер і просто пішов, не надавши жодної допомоги.
— Зараз у Жидачівській лікарні працюють зовсім інші й, наскільки мені відомо, цілком нормальні лікарі, — каже Володимир Кулак. - Після того, як там помінявся головлікар, лікарня та ставлення лікарів до пацієнтів змінилося. Це є те, чого я добивався. І продовжую це робити, тепер уже допомагаючи іншим людям, які також стикнулися з жахами провінційної медицини. На жаль, такі кричущі історії, коли у лікарнях не можуть поставити досить простий діагноз, відбуваються не лише у Жидачіві.
Наразі Володимир Кулак є радником голови Тернопільської облради і досить відомим у регіоні громадським діячем. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого пішов у тероборону. Встигає займатися й волонтерством.
— Як і п'ять років тому, так і зараз, я відчуваю, що син поряд. Ромчик наче супроводжує мене по життю, — зізнається Володимир. — Часто відбуваються знакові події, які це підтверджують. Заради його пам'яті роблю все для того, щоб бути корисним людям. Сподіваюся, у мене це виходить.
Схожий випадок трапився у Вінницькій області. Нещодавно відбувся суд над педіатром Оратівської районної лікарні. Її звинуватили у недбалості, яка в результаті призвела до смерті 5-річного місцевого жителя Віталія Житника. Хлопчик мав розрив кишківника, а лікарка замість допомоги запропонувала пити мінеральну воду і викликати блювоту.