Сотні людей, згорьовані рідні, море живих квітів та сліз — так у селі Булаї прощались із 34-річним бійцем «Айдару» Володимиром Даценком, життя якого у четвер, 14 липня, у Вінниці обірвала ракета рашистів. Два дні чоловік був у списку безвісти зниклих, тому в тих, хто його знав та любив, жевріла надія, що він з пораненнями десь у лікарні. Втім, дива не сталось, адже тіло військовослужбовця знайшли в одному з моргів Вінниці…
«До війни Володимир працював водієм, планував відкрити автомийку та допомагав людям як член та журналіст організації „Дорожній контроль Вінниці“, — розповів „ФАКТАМ“ товариш загиблого Денис Клімов. — Із самого початку допомагав на для передової як волонтер. Це була справжня Людина! Якщо йому в три ночі казали, що необхідно приїхати, і нічого не пояснювали, він зривався з ліжка та біг. Він зняв би із себе останню сорочку, бо добряк та жертовний! Всі ми його називали братом, ніяк інакше. Після 24 лютого Володя допомагав патрулювати місто, але цього виявилось йому замало, тому почав оббивати пороги військкоматів. Його не хотіли брати, але він свого добився та пішов добровольцем в „Айдар“. Разом із побратимами вони гідно давали відсіч окупантам, працюючи у диверсійній групі. Володимир пишався тим, що захищає країну, дякував волонтерам та коханій Зоріні за підтримку та любов. Казав, що, як тільки закінчиться війна, одружиться. Нещодавно на День матері він написав зворушливе привітання мамі, заявивши, що тільки українські жінки народжують справжніх чоловіків. А ще товариш постійно казав, що рабів до раю не пускають. Цей вислів був і на його сторінці у соцмережі… Не раз просили його залишитись, але його серце належало Україні. Вова мав довгу чорну бороду, тому в нього був позивний Борода».
Із теплотою боєць ставився і до свого тата, Григорія. За два місяці до загибелі написав йому: «Ти завжди був для мене авторитетом! Я з дитинства хотів бути схожим на тебе… і зараз нічого не змінилось. І те, ким я сьогодні є і ким мене бачать мої друзі та знайомі, — це твоя заслуга, адже ти з дитинства вчив мене жити по правді, цінувати друзів та стояти горою за родину». У день трагедії у Вінниці Володимир Даценко офіційно перебував у відрядженні, як пояснив друзям, виконував завдання. Вранці він привіз до клініки «Нейромед» свого побратима, в якого відірвався тромб і необхідно було пройти обстеження.
«Ми домовились зустрітись, я під'їхав. Стояли біля дверей клініки, чекаючи побратима Вови, — згадує Денис Клімов. — Я ще пропонував відійти на каву, але друг відмовив, бо переживав, що хворий воїн не зможе змістовно пояснити щось адміністрації клініки, якщо запитають. Раптом свист і Володя закричав „Приліт!“. Ми почали розбігатись, я в один бік, а товариш побіг туди, де був епіцентр, на жаль… Більше я його не бачив. Як тільки з травмами потрапив у лікарню, просив друзів знайти Володю. Його машина повністю згоріла, знайшли неподалік документи, номери від авто. Вірили, що друг десь у лікарні, бо його побратим вижив, тому постійно шукали його. Та через два дні нас запросили у морг. Впізнали Вову завдяки персню на лівій руці „Спаси и сохрани“, на правій — печатці зі знаком Тільця. Експертиза ДНК підтвердила невтішну новину, адже тіло сильно обгоріло».
Читайте також: Серед жертв — дитина: ворог завдав підлого та підступного удару по Вінниці
У Володимира залишились батьки, сестра, кохана і троє діток від першого шлюбу.
«Не випити нам з тобою більше кави, не чути нам з тобою один одного вночі типу „брате, вилітай туди, треба допомогати“, — додає друг загиблого Володимир Затайдух. — Мені дуже не вистачатиме твого надійного плеча, але ти можеш бути впевнений, що вся твоя сім'я, яка залишилася тут, отримає моє плече підтримки, точно таке надійне, як ти підставляв його мені… Братику, спочивай з миром, ти вічно в наших серцях».
Нагадаємо, що після вчинення чорноморським флотом росії ракетного обстрілу цивільних об’єктів майже у центрі Вінниці стали відомі імена ключових злочинних виконавців цього терористичного акту.
Читайте також: Світ зруйнувався вмить: варварським ударом по Вінниці окупанти вбили 35-річну жінку-стоматолога та її маленького сина