Село Іза на Закарпатті вважається столицею українського лозоплетіння. Знаходиться воно неподалік Хусту. І майже кожна родина тут створює із лози неймовірно гарні речі: крісла, кошики, абажури, шкатулки, хлібниці… Все натуральне, як сама природа.
І ось мистецтво лозоплетіння закарпатського села Іза внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
--Те, що лозоплетіння нашого села Іза внесено до Національного переліку нематеріальної спадщини України, -- новина дуже приємна, -- говорить Марія Василівна. — Наше мистецтво добре знають і за кордоном: у Чехії, Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Італії, Німеччині, Голландії. Наші вироби відомі навіть у США та Арабських Еміратах.
-- Що саме особливо цінується у різних країнах?
-- В Угорщині дуже люблять кошики з фарбованої лози, а у Чехії та Словаччині віддають перевагу натуральному вигляду, хочуть навіть, щоб виріб не був лакований. У США користуються попитом абажури та комоди для білизни. У Арабських Еміратах — меблі для терас та балконів. Це і столи, і крісла, і дивани…
Читайте також: У кризовій ситуації ваше хобі може стати джерелом доходу, — експертка ринку праці Марія Абдулліна
-- Різномаїття форм та декору вражає. А у чому особливість технології лозоплетіння у селі Іза?
-- У тому, що каркасну основу для меблів у нас створюють з дерева — буку або смереки. З буку виходить дорожче, зі смереки — дешевше. Дерев’яний каркас сприяє міцності меблів. Майстри з лозоплетіння у інших місцях, як правило, такий каркас не роблять.
-- Читала, що у вашому селі кожний двір нагадує виставковий павільйон.
-- Так, у кожній родині плетуть і дорослі, і діти. Взагалі село Іза дуже мальовниче. Річка, гори, ліси… Вночі, коли у горах мерехтять вогники -- це казково гарно. До коронавірусу та війни у нас було дуже багато туристів. Приїжджали з Чехії, Угорщини, Німеччини, Голландії… Німецьким туристам дуже сподобалися наші меблі. Італійським — зокрема, крісла для офісу, барні стійки для кафе.
-- Чи доводилося вам створювати вироби для відомих людей?
- Так. Наприклад, для народного артиста України Івана Поповича ми робили дуже гарні ажурні меблі — диван, крісло, столик.
-— Як визначається якість виробів із лози?
-- Робота повинна бути виконана акуратно, все має бути добре закріплене.
-- Чи потрібно якось за виробами з лози особливо доглядати?
-- Ні. Важливо, щоб на меблі не потрапляли прямі сонячні промені та дощ. Від вологи лоза чорнітиме. В закритому приміщенні меблі з лози можуть слугувати дуже довго —20−30 років.
Читайте також: Арттерапія проти тривожних станів: поради кризового психолога
-- Які незвичайні вироби з лози вам доводилося створювати?
-- Сувеніри -- машину, метелика, гуску. Якось робили дуже гарну парасольку для нареченої та капелюшок.
-- Чи тримаєте ви власні секрети лозоплетіння у таємниці?
-- Ні. А навіщо? Секретами лозоплетіння ми готові ділитися з усіма бажаючими. Якось до нас приїхав гість, який хотів освоїти технологію. Мій чоловік Степан вчив його.
-- З якого віку діти залучаються до процесу?
- Знаєте, тепер діти не дуже хочуть плести, бо у них багато навантажень — навчання, гуртки. спорт… Проте, якщо ми отримуємо замовлення, то сідають працювати у родині всі.
-- Що найважче у створенні виробів?
-- Процес заготовки лози. Кожен прутик треба перебрати. Це займає багато часу. А створювати вироби — задоволення.
-- У вас вдома, мабуть, чимало виробів з лози?
-- Дещо є. І поличка для взуття, і крісло-качалка, і кошики для квітів.
-- Що вас надихає у творчості у такий складний час?
- Краса — це те, що завжди надихає. Уявити без неї життя неможливо.
Раніше «ФАКТИ» писали про художницю Олесю Трофименко, яка отримала пропозицію до співпраці від Будинку моди Dior.
Фото з альбому Марії Дубляк