Один із проявів російського військового тероризму — депортація, коли українців позбавляють засобів зв'язку, у них відбирають документи, їх залякують та розвозять по віддалених районах росії, щоб їм було максимально складно повертатися додому. А для їхньої обробки створюють «фільтраційні табори». Про це неодноразово представники української влади говорили на всіх можливих світових інформаційних майданчиках.
Як повідомляє Мінреінтеграції, нещодавно додому повернулися харків'янки — мама, Любов Бобро, та дві її доньки, які на початку війни евакуювалися з Харкова, що постійно обстрілювався, до росії, а саме до Білгорода. Що їм пообіцяли росіяни, невідомо, але обдурили, як завжди. Як і тисячох людей, які поїхали до росії.
З Білгорода родину Бобро примусово відправили до міста Курган. Це глуш на кордоні Уралу та Західного Сибіру. Майже 2500 км від Харкова.
Як каже сама Любов: «Нас доставили на межу Зауралля та Західного Сибіру — у місто Курган. Шансів вирватися майже не було. Тоді моя старша дочка, яка залишилася в Україні, забила на сполох, звернувшись до Мінреінтеграції».
Процес повернення був настільки важким і складним, що тепер здається майже дивом. Повернення родини Бобро було на особистому контролі віцепрем’єр-міністра України Ірини Верещук. Але зараз все позаду — Любов та дівчатка вдома.
Тяжкого досвіду набула ця жінка та її маленькі дочки, як і всі, хто «клюнули» на обіцянки рашистів.
На сайті Мінреінтеграції є телефон цілодобової гарячої лінії: 15−48. Сюди варто зателефонувати всім, чиї близькі депортовані в росію та зв'язок з ними втрачено.
Раніше «ФАКТИ» писали про історію волонтера Владислави Гаврилюк, яка намагається допомогти депортованим у росію людям.