Відомий мандрівник та автор проєкту «Світ навиворіт» Дмитро Комаров, який продав свій унікальний автомобіль на потреби ЗСУ, побував у деокупованих містах Харківської області Балаклії та Куп'янську. Все побачене Дмитро знімав на камеру та ділився враженнями у соціальній мережі. Комаров розмовляв з місцевими жителями, які опинилися в окупації, показував результати обстрілів і снаряди, що не розірвалися.
«Вони роздягалися до трусів, кидали форму і ховалися у підвалі. Але так у трусах їх у полон і брали», — розповідають мені мешканці деокупованих територій Харківщини про втечу росіян. Вони зіткнулися з контрнаступом, відбити який фізично не могли. Хоча збиралися до Харківської області всерйоз і надовго", — написав Дмитро.
Ведучий сказав, що українці ще мають дізнатися багато жахливих фактів про тортури, які влаштовували росіяни.
«Вони намагалися побудувати у Харківській області рускій мір та відфільтрувати всіх, хто проти. Але їхні плани зруйнували геніальний український контрнаступ. Було цікаво спостерігати у режимі реального часу, як російська пропаганда незграбно намагається приховати провал. Доходило до абсурду: центром Балаклії вже гуляють мами з дітьми, розглядаючи кинуту росіянами бронетехніку, а росновості ввечері того ж дня повідомляють, що «у Балаклії йдуть бої, але місто контролем армії росії», — написав ведучий.
У звільненій Балаклії Дмитро знімав біля житлового будинку, в якому залишився шмат ракети з дистанційним мінуванням — смертельно небезпечним у радіусі сотні метрів!
«Сюди не можна наступати! — попередив Комаров, показуючи на зелену галявину біля будинку, де з землі стирчала невелика міна. — Це смертельно небезпечно! Якщо я торкнуся дистанційної міни, мені відірве кисть. Вони бувають різних кольорів для різних пір року. Попередьте дітей, сусідів, друзів. У всіх територіях, де нещодавно були росіяни, не можна наступати на газони, траву. Все це дуже підступно заміновано на сотні метрів під час прильоту ракети».
Нагадаємо, нещодавно своє ставлення до рашистських агресорів наочно показали відомий артист Андрій Данилко та його сценічна «мама» Інна Білоконь