Квіти на полотнах української художниці Гелени Павленко, яка нині живе у США, вражають красою. Півонії, іриси, троянди на її картинах неймовірні. Роботи Гелени Павленко представлені в колекціях Національного музею історії України, Salmagundi Art Club та Українського музею в Нью-Йорку. В інтерв’ю «ФАКТАМ» Гелена розповіла про свою творчість.
-- Гелено, ваші картини нагадують фото квітів -- такі справжні. Як ви добиваєтесь такого ефекту?
-- Коли починаю новий портрет квітки (а це саме портрети), хочу, крім свого почуття до квітки, передати її суть, характер, настрій, -- розповідає Гелена Павленко. - Квітів навколо нас багато, але чомусь окремі змушують зупинити мій погляд і захопитись саме ними. Це нагадує кохання з першого погляду. Ти вже не можеш ні про що інше думати, тільки про цю квітку, аж поки не закінчиш роботу. Це таке відчуття щастя, якщо піймаєш хоч щось з того, що говорила до тебе квітка.
-- Ви малюєте з натури?
-- Так. Переважно ті квіти, що мене цікавлять, ростуть в приватному середовищі — у саду, на городі. Іноді фотографую квіти в парках, садах, а потім вже працюю. Траплялось, квітку бачила рік чи два тому і раптом вона кличе, щось хоче сказати, то мушу її зобразити. Іноді бачу фото квітів у когось з друзів і прошу вислати. Так було з трояндою з бульвару Лесі Українки в Києві, зображеною у моїй роботі «Осіння троянда».
-- Яка квітка у вас улюблена у природі та у творчості?
-- Складно назвати якусь одну. Мабуть іриси, вони дуже чуттєві, полонили й півонії, в них цілі світи, недосяжні та всеоб'ємлючі…
-- Чому ви обрали предметом творчості саме квіти?
-- Я думаю, в них є все, що потрібно знати людині про світ. Мене кожного разу вражає, що квітка живе так недовго, але дарує так багато й нічого не просить за свій дар. А ще я думаю, що квіти -- великий подарунок людству. Вони існують як символи краси, добра та надії. Дивишся на них і розумієш, що неможливо перемогти силам темряви ніколи, бо квіти можуть рости в зовсім несприятливих умовах.
-- Як довго ви працюєте над картиною?
-- Робота триває від двох до чотирьох тижнів, аж поки не з'являється відчуття, що мені нічого додати. Менші формати іноді вимагають більше часу.
Читайте також: Мої картини із соняшниками розлетілися по всьому світу, — художниця Анастасія Григор'єва
-- Як називаються ваша техніка й жанр?
-- Техніка -- олійний живопис, акрилом я не працюю. Жанр важко визначити, бо я не мистецтвознавець. Позначую як реалізм, натуралізм, іноді -- імпресіонізм.
-- Що вас надихає на творчість?
-- Розуміння плинності часу і нашого обмеженого існування в цьому світі, нова зустріч з квіткою, бажання зрозуміти та поділитися тим, що бачу, з глядачем. Надихає новий день, якщо він сонячний, -- люблю сонце.
-- Яку квітку ще не малювали та мрієте зобразити?
-- Екзотичні квіти, я їх трохи не розумію. Можливо, якщо жити серед них, то розуміння прийде.
-- Що малюєте ще, окрім квітів?
— Пейзажі саду, парку.
-- Опишіть вашу майстерню.
-- З 2017 року я живу у США. А коли жила в Києві, майстерня була в прекрасному місці -- на 12-му поверсі будинку на Хрещатику. Майстерня була на двох з моїм вчителем, професором Академії мистецтв України Феодосієм Гуменюком. Вона була прекрасна, сонячна, простора, наповнена неймовірною атмосферою. Зараз маю студію, де працюю кожного дня. Щаслива, що маю таку можливість.
-- Яке ваше життєве кредо?
-- Я не формувала своє життєве кредо, але мені близькі вислови відомих людей. «Єдиний спосіб зробити щось дуже добре — любити те, що ти робиш», — вважав Стів Джобс. Також він казав: «Ваш час обмежений, не витрачайте його, живучи чужим життям». А ще подобаються слова Марії Склодовської-Кюрі: «Важливо вірити, що талант нам дається не просто так і що за будь-яку ціну його потрібно для чогось використовувати».
-- Зараз надскладний час. Як вважаєте, чи може краса змінити світ на краще?
-- Так, однозначно. Думаю, краса робить це щомиті.
Раніше знаменита українська художниця Євгенія Гапчинська, будинок якої пограбували та розбили рашисти, розповіла, як її змінила війна та хто допоміг пережити психологічну травму.
Читайте також: «Я отримала запрошення до співпраці від Будинку моди Dior. Й це була справжня фантастика!» — художниця Олеся Трофименко
Фото у заголовку з альбому Гелени Павленко