Ця страшна війна забирає життя дітей, чоловіків та жінок, військових та цивільних. Олену Созонюк побратими називали «янголом-охоронцем з красивими очима». Відважна та бойова жінка пішла на фронт ще у 2015 році. Спочатку служила кухарем в армії, потім після навчань стала медиком у бойовому підрозділі. Військова з позивним «Аліса» врятувала не одне життя побратимів і завжди ділилась професійними знаннями із іншими армійцями. Медик 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого загинула 3 вересня на Харківщині. У неї залишилась 3-річна донька, яку жінка виховувала сама. За словами побратимів, 28-річну героїню мають представити до ордену Богдана Хмельницького посмертно.
- Із Оленою ми познайомились в серпні 2013 року, я саме закінчив навчання в інтернатурі, та прийшов у Турійську центральну районну лікарню працювати стоматологом. Товариш привів дівчину та її сестру-близнючку Ольгу до мене на прийом. Красива посмішка і очі були в цієї дівчини… У нас було чимало спільних тем, то ж почали спілкуватись, — розповів «ФАКТАМ» друг загиблої та військовослужбовець Сергій Приходько. — Цивільне життя Олени закінчилось 30 листопада 2013 року, коли у столиці «Беркут» побив молодь біля стели. Вона була там і теж отримала травму. Через удар гумовою палицею їй зламали руку. В інтернеті є навіть відео, на якому чутно, як Олена кричала до свого кривдника, за що ж він її бив. Той відповів: «За те, що ти с. ка западенська». Попри перелом та погане самопочуття, дівчина залишилась на Євромайдані й відстояла там досить тривалий час. Після повернення зайшла провідати мене. Тоді саме у розпалі був незаконний референдум у Криму. Ми обоє розуміли, що почалась війна.
— Як думаєте, чому Олена зважилась піти на фронт і як це сталось?
- Насамперед, вплинув Майдан. Та й погляди в неї завжди були патріотичні, хотілось бути корисною там, на передовій. В березні 2015 року Олена прийняла рішення йти на військову службу за контрактом. Чесно кажучи, довго відмовляв її. Та в результаті вона все ж пройшла успішно медичну комісію. Спочатку служила кухарем у 14-тій окремій механізованій бригаді. Тоді пройшла курси з тактичної медицини, ставши бойовим медиком п’ятої роти. У ній же служив мій близький друг Іван, який, на жаль, в кінці травня загинув у бою під Гуляйполем. За весь час від 24 лютого і дотепер ми з Оленою втратили багато товаришів… Й тепер і її нема. За своє життя таких людей я не зустрічав.
— Чим найбільше запам’яталась вам військова медичка?
- Історій багато. Але добре пам’ятаю як вже після 24 лютого йшли бої на Житомирщині мій батальйон, де я служив, був на Волині біля білоруського кордону. Кілька днів з Оленою не було зв’язку, а потім якось раптово вона сама мені подзвонила й плакала у трубку. Сказала, що військові вже майже у оточенні і будуть виходити з боєм. Подруга взяла з мене слово, що якщо загине, то щоб я дбав про її доню. Я дав це слово тоді… І треба його дотримати. То ж мушу повернутись з цієї війни живим та з перемогою.
-Тобто ви за життя вже обговорювали смерть?
- Якби це дико не звучало, але ми пройшли пекло Луганської та Донецької областей, адже я теж із лікарні пішов на фронт… І ми розуміли, що рано чи пізно хтось з нас може загинути. Але я навіть думки не допускав, що так швидко, в один момент подруги може не стати. Ми помстились за неї рашистам, але легше морально від того не стало.
- Розкажіть про обставини загибелі Олени.
- Сталось це під час бою. Зі слів командира роти, почався танковий обстріл. Олена дуже добре виконувала свою роботу як бойовий медик. Думаю, що вона просто залишила укриття, щоб перевірити, чи хлопці всі цілі. Але ворожий снаряд впав фактично за два метри від Олени, розірвався, її посікло осколками… Загинула на місці. Я збирав кошти на автомобіль Олені, яким би можна було вивозити поранених. Це тривало десь три місяці. Важко було знайти відповідну машину на нашу суму. Зрештою, все вдалось і автомобіль транспортували в Україну. Оленка загинула 3 вересня, а вже 5-го його доставили військовим. Це мав бути подарунок Олені, тепер ним користуватиметься рота, в якій вона служила. Не дочекалась…
Читайте також: У СБУ розповіли, як покарають вчителів та лікарів, які погодилися на співпрацю з окупантами
Поховали бойову медичку у рідному селі Обенижі на Волині. Щоб її провести в останню путь, приїхали навіть бійці зі шпиталю, дехто був навіть на милицях. Усі плакали і дякували за врятоване життя. А скільки ж таких врятованих… Тисячі. Впевнений, що такі, як Олена, заслужили рай та вічну шану. Наступного дня у тих же Обенижах же хоронили її троюрідного брата. Він помер у шпиталі в Кривому Розі внаслідок поранення у голову.
Нагадаємо про загибель Дмитра Шиповського, що став 39-им представником медіа, чиє життя обірвала війна.