У суботу, 8 жовтня, міністерство оборони росії оголосило про те, що командувачем об'єднаного угрупування російських військ в Україні призначено генерала армії Сергія Суровікін. Це рішення викликало бурхливу радість у головних радикалів у Росії Рамзана Кадирова та Євгена Пригожина. Глава Чечні назвав Суровікіна «справжнім воїном», а «кухар путіна» оголосив генерала «легендарною особистістю».
У певному сенсі пан Пригожин має рацію. Навряд чи в російській армії можна знайти іншого офіцера, чия кар'єра була б суцільною низкою злочинів. І що вище ставав посаду Суровікіна, то страшнішими були ці злочини. Головна характеристика російського генерала — повна відсутність поваги до життя інших людей.
Ім'я Сергія Суровікіна вперше голосно прозвучало у серпні 1991 року, коли прихильники демократії у Москві пішли на відкриті зіткнення з військовими, які підтримали ГКЧП. Капітан Суровікін служив тоді у Таманській дивізії. Саме він командував колоною БМП, яка проривалася до Білого дому по Садовому кільцю. Дорогу бронетехніці перегородили прихильники Бориса Єльцина.
Суровікін наказав зробити попереджувальні постріли, але у військових почали кидати каміння та пляшки. Тоді капітан наказав іти на прорив. Декільком БМП вдалося прорвати барикади та заїхати в тунель. Захисники Білого дому не здавалися. БМП на смерть задавили трьох москвичів. Їхні імена пам'ятають усі ліберали та демократи у Росії — загинули Дмитро Комар, Ілля Кричевський та Володимир Усов.
Після поразки путчистів капітан Суровікін сім місяців просидів у «Матроській тиші», чекаючи на суд. Але процес так і не відбувся — з нього зняли всі звинувачення через те, що капітан «виконував наказ».
Суровікін продовжив кар'єру. Він став слухачем Військової академії імені Фрунзе. 1995 року знову потрапив під суд. Його звинуватили у продажу пістолета. Суровікін стверджував, що його підставили. Військовий суд Московського гарнізону визнав його винним за трьома статтями. Суровікін отримав рік умовно. Однак пізніше йому вдалося викрутитися і зняти судимість.
2002 року він закінчив Військову академію Генштабу. Кар'єра йшла вгору. Але 2004 року, коли Суровікін командував дивізією в Єкатеринбурзі, стався гучний скандал. Він викликав на килим свого заступника полковника Андрія Штокала. Після розмови на підвищених тонах і низки грубих образ Штокал застрелився з табельної зброї прямо в кабінеті Суровікіна.
Інцидент став предметом ретельного розгляду. З'ясувалося, що за кілька місяців до самогубства полковника Штокала його товариш по службі звинуватив Суровікіна і ще кількох старших офіцерів у тому, що вони побили його через «політичні розбіжності». Однак потім забрав свою заяву із прокуратури.
З Єкатеринбурга Суровікіна у червні 2004 року перевели до Чечні. Там він став командиром 42-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Декілька разів військовослужбовці цього підрозділу звинувачувалися у серйозних правопорушеннях. Очевидно, що вони робили все це за згодою комдива. Найгучнішим інцидентом стала «зачистка» у станиці Бородзіновська у 2005 році. Батальйон «Схід» зі складу дивізії Суровікіна увійшов до неї. За свідченнями свідків, солдати вривалися в будинки, грабували та били станичників. Потім усіх жителів аварської та російської національностей зігнали у двір школи. Усіх чоловіків зв'язали та поклали обличчям у землю. Їх тримали там під зливою шість годин, піддаючи побиттям і знущанням.
Командував батальйоном Сулім Ямадаєв. Суровікін заявив, що звинувачення на адресу його солдатів були покликані зганьбити комбата. Ямадаєву згодом надали звання героя Росії. Але він скінчив погано — його вбили в Об'єднаних Арабських Еміратах.
На якийсь час Суровікін зник з поля зору правозахисників та ЗМІ. 2014 року, коли був анексований Крим, він командував Східним військовим округом (Східний Сибір). Це не завадило Суровікін займатися відправкою на Донбас «бурятських танкістів». Він більше часу проводив у Ростовській області, ніж у своєму окрузі.
Мабуть, у Кремлі сподобалася діяльність Суровікіна. Його перевели до Москви до міноборони. Там він змінив низку посад. У березні 2017 року очолив російське авіаційне угруповання у Сирії.
І ось тут Суровікін виявив себе у всій красі. Під його командуванням російська авіація безжально бомбила міста, які перебували під контролем сирійської опозиції. Удари завдавалися навмисне по житлових районах та лікарнях. Використовувалася заборонена хімічна зброя.
Кремль був задоволений. Суровікіна, який до 2017 року не мав жодного відношення до авіації, несподівано для багатьох призначили на посаду головнокомандувача повітряно-космічних сил Росії. Це був перший випадок в історії цього виду збройних сил.
Військові злочини, які скоїв у Сирії, Суровікін зафіксовано у спеціальній доповіді правозахисної організації Human Rights Watch від 2020 року. Про них раніше писала американська газета The New York Times, яка провела власне журналістське розслідування.
За підсумками сирійської операції Суровікін отримав звання героя Росії. А Євросоюз запровадив проти нього персональні санкції.
Суровікін бере найактивнішу участь у війні проти України з першого дня. На початку війни він став одним із фігурантів кримінальних справ у зв'язку з ударами російської авіації по цивільних об'єктах і загибеллю мирних жителів. Він змінив командувача Південного військового округу генерала Олександра Дворнікова на південному сході України, коли той викликав невдоволення путіна. І ось тепер генерал армії Сергій Суровікін командує всіма російськими підрозділами в Україні.