14 жовтня віряни святкують Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії. У християнському світі це найважливіша подія (з розряду Богородичних свят) осені. За одною з легенд, почалась історія з того, що військо київського князя Аскольда взяло в облогу візантійський Царгород (Константинополь). Православні його мешканці молилися Матері Божій в надії на її порятунок, і Пресвята Діва вкрила вірян від ворога своїм омофором (покровою). Князь з воїнами, вражені таким поворотом, теж прийняли хрещення. За іншою версією, свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване після видіння Андрія Юродивого під час облоги Константинополя ворогами. Коли Візантія воювала з сарацинами, столиці загрожувала небезпека. Богородиця з'явилася у переповненому вірянами Влахернському храмі (в 910 році) і накрила всіх білим покривалом, зробивши їх невидимими.
В Україні Покров, або Покрову, впровадили ще з часів хрещення Русі, а широко вшановувати почали з XII століття. Як це відбувалось у народному побуті, які здавна виникли традиції і правила святкування, розповіла «ФАКТАМ» Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
— Якось довелося побувати там, де стояв давній візантійський Влахернський монастир (спочатку він був дерев’яний, а потім згорів), — розповідає Олена Громова. — Збереглося місце, де Богородиця вкрила людей своїм покривалом — омофором… І там, на території турецького Стамбулу, зараз знов стоїть церква.
В Україні було збудовано багато Покровських церков. Наприклад, у XV сторіччі на Хмельниччині зведена Церква Покрови Пресвятої Богородиці. На території нашого музею в Пирогові теж є Покровська церква, яка побудована в 1792 році, повністю виконана з дерева (після перевезення з Закарпаття цей витвір архітектурного мистецтва зібрали по дощечках).
Наші захисники здавна вважали Богородицю своєю покровителькою. Запорізькі козаки не тільки шанували ікону Покрови, а й будували однойменні храми. Першу таку церкву козаки звели в 1659 році на Чортомлицькій Січі, а за часів Січі існувало всього 13 Покровських церков (в той час, як 8 — на честь Святого Миколая і 3 — Архистратига Михаїла). За давніми розповідями, запорізькі козаки на Покрову повертались в основному на зимівлю до своїх хуторів (на Січі в куренях з різних причин лишалась лише частина воїнів). У давнину все робилося за церковним календарем, то ж на Покрову і виникло козацьке свято. 14 жовтня святкують не тільки День українського козацтва, а також утворення Української повстанської армії, тепер же ще День захисників і захисниць України.
В народному побуті сформувалися свої правила святкування. Що було обов’язковим на Покрову? Святково вдягнені люди йшли зранку до церкви та просили Заступницю про добробут і кращу долю родині. Могли під час служби святити воду (на Буковині) і використовували її за потребою. Священник кропив вірян, які прийшли на службу Божу, а також селяни несли воду і додому. Віряни в багатьох селах замовляли священнику відслужити молебень за упокій душі померлих, збирались на цвинтарі пом'янути рідню, поправити могилки, оздобити їх хрестами з барвінку і калини.
На Покрову по селах проходили й храмові свята, коли зустрічалися родини, приїздили в гості родичі, щоб побачитись та разом повеселитись. От тому і народилось в народі прислів’я: «Як почалися жнива, то лежить баба нежива, а як прийшла Покрова — стала баба здорова». Після церкви люди прямували на майдани, де могли на ярмарку скупитися: продавались залишки від врожаю, зроблені майстрами одяг, взуття, посуд, ікони, весільні атрибути, прикраси тощо.
Історію не можна спинити, а згадати давні традиції нашого народу нам під силу. Здавна нормою була благодійність і добрі справи. На Покрову більш заможні люди робили подарунки бідним, нужденним, дітям, сиротам. Могли справити одежину, віддати свої речі, принести продукти, домовитись про допомогу в ремонті хати. Навіть не забували «про божу пташку холодною зимою», тому майстрували годівниці для птахів, шпаківні.
— На осінь припадала в селах пора сватань — від Семена (14 вересня) і Першої Пречистої (21 вересня) і до Покрови, — продовжує Олена Громова. — А потім наступав період приготування до весіль (як правило, їх справляли після Покрови і до 27 листопада — до початку Пилипівського посту). Всі клопоти переключалися на планування і проведення весільних церемоній. В народі побутувало прислів’я: «Свята мати Покрова землю вкриває листком, подекуди й сніжком, а дівчат — платком», «Покрова накривала траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат шлюбним вінцем».
До 14 жовтня під стріхами хат, де чекали сватів, червоніла калина, також вивішували пучки червоного перцю. І молоді дівчата дуже чекали сватів і нагоди надіти весільний платок: «Прийшла Пречиста — несе сватів нечиста». А якщо дівчину не просватали, то люди казали: «Минула Покрова, заревіла дівка, як корова». На самому сватанні були присутні тільки батьки, а вже як дівку просватали, то запрошували молодь відсвяткувати цю подію. Важливо, якщо в сім’ї була не одна донька, то повинна була заручитись і вийти заміж спочатку старша, а потім інші. І коли приходили сватати молодшу, то батьки суворо наполягали на слідуванні давній традиції і встановленій «субординації».
Щоб пришвидшити очікуване весілля, на Покрову дівчата зранку бігли в храм, аби першими поставити святкову свічку на скоре заміжжя, про яке просили Богородицю: «Свята Мати Покровонько, накрий мою головоньку — хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою». «Свята Покрівонько, покрий мою голівоньку хоч і драною хустиною, аби з хорошою дитиною, щоб і з хорошої сторони, щоб свекор як батінько до мене були, свекрівонька як матінка мене прийняли», — просили біля ікони. «Свята Мати Покровонько, завинь мою головоньку чи в шмату, чи в онучу, най се дівкою не мучу», — так приговорювали на Поділлі і молилися: «Свята Мати Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молоду, хустиною», «Зрости, барвінчик, мені на вінчик». Дівчата і ворожили на нареченого, щоб хоч уві сні побачить свою пару. На вечір наїдались чогось присоленого, а у Покровоньки просили «прислати судженого з водичкою, щоб дав напитися».
В західних регіонах країни вірили в покровські обряди, які допомагали дівчатам на виданні якомога швидше знайти пару. От один з них проводився так: вдосвіта мати дочки на виданні відкривала вхідні двері і слідкувала, щоб ніхто їх не прикрив, а дівчина йшла відчинять ворота, аби свати минали хати. Потім обидві жінки йшли в комору перекладати заготовлені до весілля рушники, примовляючи: «На рушничку стати, рушничком старостів пов’язати…» Мати брала сувій полотна і розкручувала його від комори аж до відкритих воріт зі словами: «Стелися, доріженька, щаслива для молодих і старостів»…
— На Покрову не дотримувались обмежень в їжі, також готували різну випічку, — розповідає Олена Громова. - На Західній Україні дуже розповсюдженим було обрядове печиво «покровки», які у формі хрестиків, сердечок тощо нанизували на різнокольорові стрічки, нитки, освячували і обдаровували малечу і родичів, сусідів у свято.
На свято, а також у період сватань і весіль готували «Медівник весільний». Наведу рецепт, про який дізналась під час однієї з експедицій:
Медівник весільний
Для тіста треба: 0,5 кг борошна, 150 г меду, 150 г цукру, 150 г очищених горіхів, 3 яйця, 0,5 ч. л соди, неповна чайна ложка меленої кориці і гвоздики, пів склянки пива.
Жовтки розтерти з цукром, влити розтоплений з корицею і гвоздикою мед, додати борошно, у пиві розбавити соду і все разом добре перетерти. Потім вимісити з грубо посіченими горіхами і збитими окремо білками (обережно ввести їх). Тісто (густоти сметани) вилити в змащену жиром і посипану борошном форму і випікати близько години (температура 160−180 градусів). Коли медівник вистигне, вилучити його з форми і полити помадкою, потрусивши зверху посіченими горіхами.
Помадка: 200 г цукру, чверть склянки води, 1 ч. л оцту, 30 г шоколаду, 1 ст. л вершкового масла, трохи ванілі (або ромової есенції). Зварити сироп з цукру, води і оцту, потім розтерти з сумішшю розтопленого шоколаду, вершкового масла і есенції (ванілі).
До жовтня наші предки намагались закінчити польові роботи, заповнити комори, погреби, заготовити корми тваринам. «До Покрови думай про пашу корові», — приказували люди. Хто робив всю весну й літо, той щось придбав осінню, а «хто лежав до Покрови, той продасть усі корови», — казали про ледарів. З осені в багатьох хазяйствах зазвичай надої від корів падали, тоді казали: «До Покрови давали молоко корови, а від Покрови пішло молоко в роги корови».
За давнім звичаєм на Покрову починали опалювальний сезон, протоплюючи хату дровами від плодових дерев зі словами: «Свята Покрова, ти покрий нашу хату теплом, а господарів — добром». Заздалегідь житло підготовлювали до холодів: утеплювали стіни, заповнюючи щілини мохом, назовні обкладали кукурудзинням (для захисту від вітру), а до свята наводили лад в домі і господарських приміщеннях.
На свято молодь могла збиратись в центрі села і розважатися. З Покрови ж у хлопців і дівчат починались вечорниці, під час яких наймалась хата у вдови, туди зносили продукти, замовляли музик і так проводили вільний час у холодну пору.
На Покрову діяли певні застереження: не можна сваритись, когось обговорювати, позичати гроші і речі, виконувати важку роботу, працювати в городі, рубати, вишивати, шити, різати, прати тощо. Господині намагались до свята вимочити у воді домоткане полотно, бо якщо цим займатись пізніше, в хаті будуть вибухати сварки.
Покрова припадає на перехідний період, тому спостерігаючи за природою, люди здавна примітили, що часто «до обіду осінь, а після обіду зима». Важливо спостерігати за вітром: як «дихне» з півночі — до морозної зими, з півдня — до помірно теплої погоди, західний вказує на сніжну зиму, а як вітер змінних напрямків — то й така зима попереду. Здавна звертали увагу на вишню: якщо її листя не опаде до Покрови, то зима буде теплою. Якщо не випаде сніг на свято, то він не покриє землю в листопаді й навіть у грудні. Словом, яка погода на Покрову — на таку й зиму очікувати.
В тексті використані матеріали, зібрані Оленою Громовою під час польових досліджень та етнографічних відряджень у 2000−2020 роках.
Читайте також: Як молитися до Богородиці на Покров: молитви про здоров'я, заміжжя, дітей
Фото з музею Пирогів