У листопаді Тетяна Мудренко могла би святкувати 56-річчя, але до цього дня жінка не дожила всього місяць. 7 жовтня в окупованому Скадовську на Херсонщині, звідки зараз поспіхом тікають росіяни і колаборанти, Тетяну разом із чоловіком Анатолієм Орєховим викрали працівники поліції, які після російського повномасштабного вторгнення пішли на співпрацю з агресором. А невдовзі тіло жінки, яка і в окупації відстоювала свою проукраїнську позицію, знайшли у центрі Скадовська біля будинку суду. У чоловіка Тетяни після катувань зараз зламана рука.
- Ми із Тетяною близнючки, народились та виросли у Дніпрі, — розповіла «ФАКТАМ» сестра загиблої Наталя Чорна. — За фахом вона медсестра, певний час виконувала обов’язки фельдшера на місцевій фабриці «Славутич», працювала у відділеннях пульмонології, хірургії, інфекційному у лікарнях, Її завжди поважали за кваліфіковану допомогу, добре серце.
Десять років тому Таня відпочивала у Скадовську, у поїздці на острів Джарилгач познайомилась із Анатолієм. Він був капітаном катера, на якому туристів возили на острів. Сподобались один одному, обмінялись контактами. Толя сам росіянин, рідні там є, але він давно живе в Україні і має проукраїнські погляди. У Скадовську в нього була дружина, дитина, але вони розлучились. Таня і Толя перший час їздили один до одного. Коли закінчувався курортний сезон, Толя жив у Дніпрі. Тетяна про нього дуже дбала, смачно готувала. Згодом Анатолій запропонував сестрі перебратись до нього, і вона погодилась.
Навіть після того як вийшла на пенсію, Тетяна працювала у лікарнях, садочках, дитячих санаторіях Скадовська. У літній період возила із Дніпра до курортного міста діток з інвалідністю, супроводжувала їх як медичний працівник. Крім того, сестра доглядала за літніми людьми, ставила крапельниці. Вона була досить мобільною — швиденько сідала на свій велосипед і їхала до пацієнтів, долала значні відстані. На свій вік сестра чудово виглядала. Як модель. Була…
- Згадайте ранок 24 лютого. Як почалась війна для сестри та її чоловіка?
- Справа у тому, що від листопада я гостювала у них, то ж стала свідком всіх подій. В мене тоді боліла рука і ми разом з сестрою зарядку робили. Зайшов Толя і сказав, що почалась війна. На початку березня у Скадовську вже були окупанти, які забрали у полон мера. Ми із іншими людьми прийшли на площу, скандували, аби його повернули, співали українських пісень та гімн. Тоді рашисти заявили, що через півтори години відпустять міського голову. А потім підігнали вантажівки, з яких витягнули якісь ящики. Відкрили їх — а там світлошумові гранати. Ними і кидали в нас, сестрі пирснули в обличчя сльозоточивим газом, ми чули автоматні черги. Багато відео з тих подій ми викладали у Фейсбук. Після тих подій якась така пустота була. Люди злякались і більше ніхто вже не влаштовував мітинги. Дехто покинув місто. А до того ж активно їздили по Скадовську, фотографували окупантів… Сестра продовжувала їздити на велосипеді з українським прапорцем, спілкувалась українською і дуже дратувалась, що сусіди, які ще вчора називали своїм домом Україну, різко стали симпатизувати росії.
- Чому рідні не наважились виїхати?
- Таня полюбила Скадовськ і не хотіла його покидати. Навіть я хотіла продати дім у Дніпрі і переїхати до неї. Та не склалось. Мені здається, що сестра до останнього вірила у нашу перемогу і розуміла, що на своїй землі. Я ж поїхала до Дніпра у квітні через сімейні обставини, заплативши за це ще й 5000 гривень.
- За яких умов зникла Тетяна і як ви дізнались, що її нема в живих?
- Достеменно важко сказати, що спровокувало конфлікт. Місцеві кажуть, що начебто авто моїх рідних обігнало поліцейських і вони вчепились. Хотіли забрати машину, але люди навколо обурились і врятували. Подружжя відпустили, але ввечері за ними повернулись. Дім перевернули, забрали машину, велосипеди. Таня заявила окупантам, що Скадовськ — це Україна, і він ніколи не буде російським. Сестру з чоловіком повезли до місцевого СІЗО. 7 жовтня зв'язок з Тетяною обірвався, я написала в закриті проукраїнські пабліки. Там свого часу була й сестра, але напередодні вона звідти вийшла, щоб не наражати нікого на небезпеку. Невдовзі мені прислали інформацію з одного сайту про мертву жінку. В неї сліди удушення. Мовляв, жінка гуляла з собакою і вивідувала в орків інформацію. На фото я впізнала сестру…
Зрозуміло, що це ніяке не самогубство. Сестра навіть не вміла зав’язати тієї мотузки. Та ще й перед будинком суду. Таню називали «очі Скадовська». Навіть чоловік не знав чим вона займалась. Її мабуть здали поліцейські-колаборанти. Але Таня точно нічого не випитувала. Що бачила — те й бачила… Як все закінчиться, проситиму провести ексгумацію. Я так це не залишу. Про долю чоловіка сестри Толі не було нічого відомо. А 18 жовтня він мені подзвонив та повідомив, що його випустили поховати дружину, про травми він не каже. Лише те, що в нього зламана рука.
- Наскільки мені відомо, у вашої сестри залишився син. Чи спілкувався він із мамою?
- Це важка та закрита тема. Він виїхав у росію і тепер вчить нас, яка в кого батьківщина. Його дружина із Красноперекопська, це Крим. То її родичі так раділи окупації. Отримували дві пенсії. А потім жалілись, що одну забрали. Тетяна важко це все переживала…
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про звірства окупантів на півдні України, де російські загарбники викрадають та убивають українців.