Ізраїльський журналіст Сергій Ауслендер провів паралель між заявою російського пропагандиста Антона Красовського, який на росТВ закликав топити та палити українських дітей, з подіями в Руанді, де місцева пропаганда стала причиною загибелі сотень тисяч людей.
«Всі обговорюють Красовського, начебто решта — ті, які закликали бомбардувати електростанції, руйнувати міста, дубасити ракетами і дронами по житлових кварталах, стратити полонених — чимось краще, — пише Ауслендер у соцмережах. — До речі, передача з Лук'яненком йшла у записі. Тобто, ті, хто її монтував і випускав в ефір, знали, що він там ніс… А Симон'ян просто обос. лась від можливих наслідків і поспішила відхреститися. І, зауважте, Лук'яненко не дав у морду Красовському, а запропонував українських дітей не топити, а пороти. Гуманіст. Так що не треба Антошу чимось виділяти, він може і трохи кровожерливіший, ніж інші, але у межах прийнятої там норми.
Але я зараз не про це. У Цюріхському університеті був професор Девід Дротт. Він вивчав геноцид у Руанді. Тоді, нагадаю, руандійці-хуту різали співвітчизників-тутсі (один народ, знаємо таке), і за три місяці вбили, за різними даними, від п'ятисот тисяч до мільйона осіб (точна кількість жертв невідома досі). Темпи винищення були набагато вищими, ніж навіть у Голокості.
Так от професор зауважив, що в різних районах Руанди рівень насильства відрізнявся, іноді досить сильно. В одних місцях хуту вирізали тутсі майже поголовно, і, більше того, вбивали інших хуту, за підозрою у допомозі тутсі. У сусідніх районах геноцид теж був, але у значно менших масштабах. А у деяких місцях майже не вбивали нікого.
Не знайшовши жодної кореляції та можливих пояснень цьому феномену, Дротт склав карту вбивств, наклав її на знімок рельєфу Руанди. І ох.ел. Збіг був просто неймовірним. У районах, розташованих у низинах, кількість жертв була мінімальною. І він почав шукати пояснення цьому феномену.
Виявилося, що в цих районах головне пропагандистське «Радіо тисячі пагорбів», яке закликало до геноциду, не транслювалося або приймалося з сильними перешкодами. У «Тисячі пагорбів» було лише два передавачі на всю країну, а через гористий характер місцевості сигнал у низини не проходив або проходив погано.
А радіо у зовсім жебрцькій Руанді було для багатьох місцевих єдиним джерелом інформації. Читати там вміли не всі, а телевізор могли дозволити одиниці.
Це я до чого — Симонян, Скабеєва, Соловйов, Красовський і вся ця гоп-кампанія — вбивці та натхненники вбивць. У буквальному значенні слова. За що, я сподіваюся, їх судитимуть, як зараз судять керівників радіо «Тисячі пагорбів».
Фото Pixabay
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.