На передовій загинув військовий-доброволець із Запоріжжя Сергій Матвєєв. Він — лікар-кардіохірург Запорізької обласної клінічної лікарні, працював викладачем у місцевому університеті.
«Сергій пішов на війну півроку тому, хотів піти зразу в перший день, але я його не відпустила. Він дуже порядна і чесна людина, спокійний, врівноважений, завжди все робив по-правильному, по совісті, тому не міг змиритися з тим, що в країні війна, а він не фронті… і пішов, я була проти, адже в нас є донька Вікуся, якій через місяць буде 5 років і в мене було погане передчуття, — розповіла про загиблого його дружина Аліна Матвєєва — Вікуся дуже сильно любить тата і постійно казала йому: „тату, я за тебе переживаю“, а він у відповідь: „не переживай, все буде добре, зі мною нічого не станеться“. І те саме казав і мені, що лікарі не на передовій і лікарі не вмирають».
⠀
25 жовтня дружина отримала звістку по те, що Сергій був поранений в потиличну область голови і знаходиться в Харківському воєнному госпіталі з 22 жовтня.
«Лікарі робили все можливе, я це знаю, я бачила це і я дякую їм. Але, навіть найкращі лікарі і найкращі ліки не всесильні, на жаль. 27 жовтня, він дочекався мене, і коли я була у нього, почали знижуватись показники роботи життєво важливих органів, апарат почав пищати, мене попросили вийти, а потім повідомили, що його не стало. Це боляче, ми з ним з 2011 року. Він дуже сильно любив мене, я це відчувала завжди, а Віка для нього була всім світом, у нього завжди на першому плані була сім'я. Це все важко переживати, серце болить за Вікусю. Для неї тато — це все, я не можу передати, як вона його любить, вона дуже гарно малює, і на малюнках вона з татом, поруч мама і хом'як. Немає таких слів, щоб описати цей біль».
Загиблому військовому медику було 42. Поховають його у рідному Запоріжжі.
Нагадаємо, окупанти вивозять із Херсонщини вишки стільникового зв'язку, дві переправи рашистів через Дніпро знищено ЗСУ.