ПРОГУЛКА ОЗЕРОМ
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1980
Скульптор: Francisco Catalá
Розмір: 45×44 cm
Ці картини мені неодноразово доводилося бачити і в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, і в музеї Орсе в Парижі, і в багатьох країнах на різних континентах. Серію картин «Водяні лілії» Клода Моне аж ніяк не випадково називають однією з полотен, що найбільш вражають за кількістю. Відомий французький художник писав їх упродовж близько 30 років. Багато полотен цієї серії вважаються шедеврами імпресіонізму.
З 1893 Моне жив у містечку Живерні у Верхній Нормандії. Тут він придбав ділянку землі, а біля будинку з рожевим цегляним фасадом Моне створив чудовий сад з арками, обвитими кучерявими рослинами. Поряд з будинком був великий ставок, що буквально потопав у зелені та квітах. Милуючись красою свого саду та ставка, художник вирішив створити кілька картин, спочатку присвячених японському містку над ставком, а потім уже й серію пейзажів із ліліями. Моне малював лілії в різні пори року, в різний час доби та в різну погоду.
У серію увійшло понад 80 полотен. Перші з цих робіт під назвою «Латаття, пейзажі води» (1898−1908) художник представив на виставці в одній із паризьких галерей у 1909 році. Картини були захоплено сприйняті критиками та публікою.
У 1912 році у Клода Моне діагностували подвійну катаракту, художник переніс кілька операцій і втратив кришталик на лівому оці. Після цього зір до нього повернувся, але в такій незвичайній формі, що він став бачити ультрафіолет як блакитний чи фіолетовий колір. Саме тому на деяких картинах серії «Водяні лілії» (наприклад, на картині 1915 року) так багато яскравого блакитного та бірюзового кольорів, на відміну від інших робіт художника, оскільки сонячне світло він бачив відтоді саме у такому кольорі.
Слід зазначити, деякі картини серії «Водяні лілії» були написані не з натури. Одного разу, знову приступивши до малювання, Моне не зміг знайти натхнення від звичного краєвиду, намальованого ним уже десятки разів. Тоді митець замкнувся в кімнаті і почав малювати образ ставка, залитого променями сонця, по пам'яті.
Унікальність пейзажів Моне з водяними лініями полягає в тому, що вони намальовані без натури. Лише на деяких з них є небо і дерева, але всі вони зображені на водній поверхні. Сам художник називав свої картини, більшість із яких були досить значних розмірів, пейзажами-відображеннями.
І ще один зовсім разючий факт. Картина «Водяні лілії» Клода Моне вважається чи не найпожаронебезпечнішим шедевром світового живопису. Як і кожна містична картина, «Водяні лілії» мають свою легенду. Закінчення роботи над цим полотном Моне вирішив відзначити вечіркою, на яку запросив своїх друзів. Гості, що напідпитку, з необережності влаштували у майстерні художника пожежу, в результаті якої спалахнула і сама картина. Щоправда, її відразу вдалося залити вином. Згодом «Водяні лілії» висіли в одному з кабаре на Монмартрі, в будинку мецената Оскара Шмітта та в Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва. І скрізь вона потрапляла у пожежу. Двічі винуватицю «урочистості» вдавалося врятувати, але втретє вона сильно обвуглилася. Сталося це півстоліття тому, і з того часу вчені та реставраториморочаться над тим, як відновити шедевр.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.