У Ямполі на Вінниччині в останню путь провели солдата-добровольця Сергія Розгуляєва. 42 роки відміряла доля механіку-водію механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. 22 листопада в районі самих запеклих наразі бойових дій на Бахмутському напрямку, біля населеного пункту Спірне Донецької області воїн внаслідок артилерійського обстрілу отримав осколкові поранення, несумісні з життям.
«Сергій певний час працював за кордоном. Потім облаштувався у Дніпрі. Працював слюсарем на коксохімічному заводі до його закриття. Перебивався різними заробітками, тому що потрібно було ростити, підіймати єдиного сина Андрія. Добрий, веселий, надійний, турботливий, Сергій залишив по собі гарні, світлі спогади, поселивши смуток і біль в душах численних друзів і знайомих, — повідомляє видання „Ямпільські вісті“. — Він був абсолютно мирною людиною і для нас було несподіваним його рішенням піти добровольцем, але від цього йому ще більша повага і шана. Адже він пішов захищати кожного з нас…»
Чи не найважче, повідомляє видання, у ці дні сестрі загиблого героя Ірині Ільніцькій, якій після смерті батьків випало ховати ще й єдиного брата, кровинку, з якою були дуже близькі:
«Мій брат був дуже доброю людиною. Ті, хто його знав, говорять, що неможливо згадати Сергія без усмішки на обличчі. Для мене мій братик був єдиною ниточкою, яка зв'язувала мене з тією сім'єю, в якій ми росли. Ми рано втратили батьків, фактично в 21 рік Сергій залишився круглим сиротою, і ми просто були один в одного. А після його втрати — прірва. Він був найкращим у світі татом, дядьком і братом. За що?!»
Плакало небо, плакали люди за молодою людиною, яка загинула за незалежність і свободу своєї Батьківщини. На міському кладовищі під звуки Державного Гімну України і залпи військового салюту бійця поховали. Біля могили вручили сину Сергія Розгуляєва Андрію Державний Прапор України та Грамоту Пошани і Скорботи.
Читайте також: «Мав повінчатись та вперше стати батьком»: війна забрала ще одного українського захисника