Сьогодні для кожного з нас захисник України це конкретна людина — родич, друг, співробітник, сусід, знайомий, земляк. А для редакції «ФАКТІВ» це наш шановний колега Сергій Курган, чиї дуже фахові й завжди цікаві статті на економічну тематику ви багато років постійно читали в газеті та на сайті.
З 2014 року Сергій тренувався в «Українському легіоні». Але якось мало розповідав про це. Одного разу прокоментував на своїй сторінці у фейсбуці фото з хлопцями: «Не розслаблюємося, готуємося, чистимо зброю, тримаємо порох сухим».
З перших годин цієї клятої великої війни він на фронті. Пізніше написав про свій вчинок просто: «Став частиною цього дивовижного організму на ім'я ЗСУ. З 25 лютого я вже не в резерві, а в діючій армії, як і тисячі інших резервістів».
Спочатку було звільнення Київщини, потім найпекельніші бої десь на сході. Ми іноді читали про це його короткі дописи у соцмережах.
«Зараз треба попрацювати так, щоб ще за нашого життя жодної живої рашистської курви на нашій землі не залишилось. Щоб хоч діти наші жили в мирі».
«Ми з вами, хоча й далеко. Ми повернемося, ви тільки чекайте і не втрачайте віри. І головне — ми переможемо».
«Бруд, пил, піт, мозолі, вічна втома… Але зараз у всіх нас є лише один шлях — нищити цю погань до самої Перемоги».
«Так, ми ЗСУ! Ні, ми не ночуємо вдома. Так, ми давно вже десь далеко від дому, в якихось є… нях. Так, це аж до Перемоги!»
Та й в особистому листуванні з колегами Сергій не марнує слів. Як справжній воїн і Людина з великої літери — ніколи жодної скарги про те, як насправді важко нашим захисникам. Лише повідомляє: «Я живий та здоровий».
А днями ми дізналися, що Сергій отримав недовгу відпустку: він опублікував у фейсбуці фотографію з коханою дружиною Тетяною та зворушливим текстом: «Все. Вийшли. Завдання виконані. Чотири місяці не голився та не підстригався. Дякую всім, хто вірив, чекав, допомагав. Далі рухаємось до Перемоги!»
Весь колектив «ФАКТІВ» щиро дякує нашому колезі за кожний новий ранок, за можливість працювати, радіти спілкуванню з близькими.
Сергію, для нас ти Герой та взірець мужності, честі й справжнього патріотизму. Нам тебе бракує. Ми пишаємося тобою та молимось за тебе й твоїх побратимів. Низький уклін тобі за те, що захищаєш нас, за все, що робиш кожного дня задля Перемоги. Хай вона наступить якомога скоріше й тоді ти повернешся до рідного колективу.
Україна була, є і буде завдяки таким, як ти. Віримо в ЗСУ, віримо в Перемогу.