Відомий російський журналіст і політичний оглядач Костянтин Еггерт у своєму інтерв’ю для charter97.org розповів, що стратегія путіна має такий вигляд: максимально знищити українську інфраструктуру, перетворити центральну й частину східної України на звалище битої цегли та скла. Крім того, створити умови, за яких ця війна підірве дух українського народу й української армії. Путін розраховує на те, що рано чи пізно електорат цілої низки європейських країн просто втомиться фінансово допомагати Україні.
«Варварські обстріли мають певну мету: скільки допомоги не давай, її буде замало, бо сьогодні ви поставили двадцять генераторів, а завтра потрібно тридцять, сьогодні ви відремонтували два мости, а завтра потрібно ремонтувати вже три. Думаю, що мають рацію ті західні експерти, які кажуть, що путін сьогодні не має можливості проводити якісь великі сухопутні операції. Ввважаю, що сам путін і його генерали це усвідомлюють. Саме тому акцент зроблено фактично на війні проти мирного населення і знищенні української держави, а на це в путіна поки що вистачає ресурсів».
За словами Еггерта, путін живе не в демократії, він нікому не звітує.
«Проблема в тому, що до сьогодні така ситуація влаштовує значну частину населення, у якої дуже проста позиція: навіть якщо ми розуміємо, що все йде не так, ми робитимемо вигляд, що підтримуємо державу, що ми приймаємо на віру її пропаганду, тому що тоді нас ніхто не чіпатиме. Російське суспільство давно, ще до війни, пішло в зону комфорту, в якій пропаганда звучить якимось фоном, в якій ти віддаєш певну данину, але для тебе це не головне. Найголовніше — ти ні в чому активно не береш участі. Суспільство вкрай фрагментоване і байдуже до того, що відбувається навіть у друзів і родичів, тому очікувати масової солідарності з призовниками не доводиться. Громадянська відповідальність у росії — це доля дуже небагатьох. Тому люди йдуть не просто на забій, вони йдуть ще й убивати українців, які їм нічого поганого не зробили. Поки що путіну вдалося провести мобілізацію, загалом, без проблем. Якщо вона стане масовою і він почне призивати мільйонами, тоді ситуація, напевно, може змінитися. Однак і тут, упевнений, протести нагадуватимуть ті, що ми вже бачили, коли родичі призовників протестують не стільки через те, що люди йдуть на несправедливу війну та займатимуться там убивствами й розбоєм, а через те, що їм не видали теплих шапок, або погано навчили, або викинули в чистому полі з дірявими наметами».
Журналіст впевнений: поведінка путіна, те, що він робить, особисто змушує думати, що він не має жодного реального уявлення, що таке християнство.
«Складається враження, що путін — державний діяч, позбавлений будь-якого милосердя. Це людина, якій байдуже людське життя. Припустимо, йому не шкода українців, яких він вважає ворогами, але йому не шкода навіть власних солдатів. Він не відповідає навіть образу ідеального середньовічного християнського государя, незважаючи на те, що середні віки були, м'яко кажучи, досить жорсткими часами. путін свідомо ніколи не йшов на конфлікт із тими, хто сильніший за нього. Його напад на Україну був, очевидно, помилкою: він вважав Україну колосом на глиняних ногах. Виявилося, що це міцний горішок. Напевно, якби путін знав, які будуть наслідки, він би не почав широкомасштабного вторгнення 24 лютого. Очевидно, що НАТО — найсильніший противник, з яким може зіткнутися росія. Я ніде не читав навіть гіпотетичного сценарію, за якого росія могла б виграти війну проти НАТО, навіть якщо ця війна буде неядерною. Упевнений, що путін це розуміє і не завдаватиме ядерних ударів по об'єктах в Україні, тому що це сильно вдарить по росії. До сьогоднішнього дня ми знаємо путінських генералів слухняними, не дуже самостійними і не дуже інтелектуальними людьми. Однак, думаю, такий життєвий вибір може трансформувати будь-кого. Тому, все ж таки, протидію такому путінському кроку я б не виключав».
А соціолог і дослідник путінізму Ігор Ейдман сказав, що ймовірність перемоги України вже наступного року досить велика.