Аналізуючи останні дії та виступи путіна, зокрема його привітання пропагандистів з бокалом шампанського в руках, політичний психолог Валентин Кім зазначає, що кремлівському диктатору неприємна ані ситуація, ані те, що він вимушений щось пояснювати.
— На перший погляд, може здатись, що людина виправдовується, і це достатньо звичайна реакція, — каже Валентин Кім. — В такій ситуації будь-який політик поводився б саме так.
Найголовніше, як він невербально реагує на цю подію. Так, якість аргументації достатньо дитяча. Це є свідченням того, що йому неприємно і він не готовий відповідати на такі запитання. Загалом, останні виступи путіна — дуже невдалі.
У президента рф за цей рік було кілька дуже чітких періодів поведінки, вважає психолог. Їх можна розділити на три ключові етапи.
— Перший — сховався. Після 24 лютого його тривалий час взагалі ніде не було, — пояснює Віталій Кім. — Він уникав зустрічей, інтерв'ю, відповідей. Тобто він не існував в інформаційному просторі, а чекав. Це типова поведінка: сховатись та вижидати, поки мине загроза і можна буде вилізти. Проте загроза не проходила.
Другий етап був дуже активний. Він поїхав в Тегеран, Самарканд, зустрічався з Ердоганом, намагався — з Сі Цзіньпіном. Тобто у нього влітку було активне турне. Він проявив наполегливість, щоб самотужки виправити ситуацію, надати їй необхідну дипломатичну підтримку.
Третій період — коли він зник. Це час апатії, знесилення. Такі висновки я роблю з його невербальної поведінки. Він вимушений був оголосити про мобілізацію, приєднання територій. Щоправда, коли їх приєднували, це не було святом для цієї людини. Не таке, як було коли захопили Крим. Під час оголошення про приєднання нових територій цьогоріч на путіна шкода було дивитись: жодної радості, ініціативи. Ба більше, він поліз на сцену, почав щось скандувати, але бувши непублічним політиком, не оратором, він не вміє керувати заходами і масами. Таке невігластво було дуже помітно.
Також в ексклюзивному інтерв’ю політичний психолог Валентин Кім розповів, коли звичайні росіяни втратили природні людські почуття, чому «за порєбріком» наразі неможлива революція та про неготовність навіть роспропаганди до тривалої війни.
Читайте також: «Мабуть, у пеклі не так страшно, як зараз у Бахмуті»: мешканець міста про життя під обстрілами