Російські хакери намагалися завадити Бенксі у зборі грошей для допомоги Україні. Як повідомляли «ФАКТИ», британський художник вирішив передати чверть мільйона фунтів благодійній організації, що допомагала йому втікати від українських поліцейських — їх викликала бабця, на стіні будинку якої він малював свою картину. Ці гроші повинні надійти від продажу картин митця через сайт благодійників.
Та, як повідомили організатори акції, фонд Legacy of War («Спадщина війни»), на їхній сайт було скоєно 3500 атак з російських IP-адрес, тому розгляд заявок на придбання виставлених Бенксі принтів дещо затягується.
До речі, не всі власники стін, які Бенксі вибрав для своєї творчості, висловлювали своє невдоволення. Так, на Великій Житомирській у Києві, де художник до намальованого хуліганами біля входу до бару «Чорний капітан» пеніса додав зображення рашистської пускової установки, цю роботу захистили склом. Свою роль тут, певно, зіграло й те, що малюнок кілька разів доповнювали київські митці. Спочатку пускову установку з пенісом обмалювали презервативом і додали козака, який не випускав окупантів із нього, потім та добавили ще двох козаків та глобус. Наразі ці доповнення прибрали.
Тим часом не стихає дискусія про долю картин, які художник намалював на будівлях, що підлягають знесенню. Нагадаємо, після того, як у Гостомелі одну з картин зрізали зі стіни, було затримано вісім чоловіків. Як виявилося — вони таким чином хотіли врятувати картину від знищення під час знесення чи реконструкції будинку. «Цей будинок — суцільна руїна, я не розумію, як можна пошкодити те, що вже пошкоджено. Навіть якби мурал не знесли разом із будинком, він міг би зіпсуватися через негоду. Ми акуратно зняли плиту, загорнули в гофрокартон, поклали у спеціальні дошки та обмотали стретч-плівкою», — черкаський митець Олександр Дувінський пояснив, що врятовану роботу Бенксі вони хотіли виставити в якомусь публічному просторі.
Також читайте у «ФАКТАХ»: «Я б за це вибив усі зуби й поламав ноги»: як оцінили мільйоннодоларові графіті Бенксі в Україні
Як виявилося, кілька разів Україну відвідував ще один знаменитий вуличний художник — C215. На відміну від британця він не приховує своє імʼя — це Крістіан Гемі, якого називають «французькою відповіддю» Бенксі. Гемі також славиться своїми портретами-муралами. Але, як і Бенксі, сприймають його не всі. Так, кілька років тому художник побував на Мальті, де в столиці цієї острівної держави Валетті розмалював поштові скриньки. Поштарі були обурені, Maltapost пожалілася меру Валетти на «вандалізм» Гемі, мовляв, той без дозволу спаплюжив їхнє майно, і скриньки довелося перефарбувати. Мер Олексій Дінглі був обурений, відповівши, що поштарі не бачать далі свого носа, що у Франції роботи Гемі на поштових скриньках якось навіть зібрали у персональну виставку художника, а поштарі Валетти просто знищили предмети мистецтва, які могли б стати принадою для туристів.
Добре, що у нас його вже поважають. «Паризький вуличний художник Крістіан Гемі більше відомий як C215, нещодавно відвідав Україну, де створив чимало графіті в Бучі, Гостомелі та Києві на зруйнованих будівлях. У Києві митець намалював графіті „Свобода, яка веде народ“ у кольорах України на терасі посольства Франції, роботу, присвячену Тарасу Шевченку, а також декілька графіті на фоні зруйнованих будівель. Графіті-двійник стіни, яку можна побачити в 13-му окрузі Парижа, з’явився і у Львові», — повідомило Міністерство культури та інформаційної політики України.
Майже одразу після масованого вторгнення в Україну російських окупантів художник створив у Парижі мурал з дівчинкою-українкою. «Шедевр цього року 2022: ця стіна намальована на підтримку українських біженців, розписана добровільно в Парижі-13 на початку березня, на початку конфлікту; стіна, яка потім привела мене в Україну у березні, потім квітні, яка змінила моє життя», — підписав він у інстаграмі фото муралу. У Львові таке ж графіті — на вулиці Городоцькій, неподалік від Львівської опери.
«Свобода, що веде народ» — культова не тільки у Франції картина Ежена Делакруа. Жінка з рушницею і французьким революційним триколором (так, саме та, з оголеними грудьми, якою, кажуть, надихався російський поет Леонід Радін, коли писав «до царства Свободи дорогу груддю собі прокладем») веде людей через тіла загиблих — тепер французьку амбасаду в Києві прикрашає майже копія Делакруа: прапор Свобода-Маріанна тримає український.
Біля зруйнованої рашистами багатоповерхівки на Київщині Крістіан зобразив свого сина Габіна у вишиванці (на фото в заголовку). Багато невеликих робіт Гемі зробив на залишеній техніці, а також на предметах, що знаходив у руїнах: скриньках, дошках, валізах… Процес створення знімав на відео, яке виклав у соцмережах.
Одна з найкращих його робіт «Я буду чекати вічно», яку художник створив у Львові. «Так продовжується цей другий тур в Україну, тут у Львові, з цим посланням любові та надії, адресованим всім закоханим, розділеним війною, натхненним французькою піснею іншої епохи, з іншої війни: «Я буду чекати, я буду чекати день і ніч, я буду завжди чекати на твоє повернення», — написав Гемі в Інстаграмі. (Пісня французької співачки італійського походження Ріни Кетті «J'attendrai» — переспів італійської «Tornerai» — зʼявилася у 1938 році і стала популярною в роки другої світової війни по обидві сторони лінії фронту в Європі. Вона — про жінок, які чекають на своїх коханих незважаючи ні на що, навіть коли надії вже немає. «Друге життя» їй пізніше надала співачка Даліда. — Авт.).
Надихнула митця на цю роботу світлина українского фотографа Associated Press Андрія Андрієнка. 26 лютого він зняв на краматорському вокзалі прощання прикордонника Віталія зі своєю нареченою Альбіною, яку хлопець проводжав у евакуацію. Згодом у Литві це фото використав Лінас Казюленіс для муралу на стіні Литовської військової академії у Вільнюсі, а в Україні на його основі створили набір для розпису «Героїчне кохання».
Що ж до закоханих, то Віталій продовжує служити в Краматорському прикордонному загоні. Альбіна через Львів виїхала до Польщі, де деякий час проживала в багатодітній польській родині. У квітні вони одружилися по інтернету — шлюб завірив начальник загону Віталія. Влітку ж Альбіна повернулася в Україну — спочатку на Івано-Франківщину, а потім переїхала в Дніпропетровську область, ближче до чоловіка, повідомили в Держприкордонній службі України.
Нагадаємо, раніше писали у «ФАКТАХ»: «Музей порцеляни створювали під завивання сирен повітряної тривоги і під вибухи крилатих ракет», — Олександр Швець.
Фото з сторінок Крістіана Гемі в соцмережах, телеграм-каналу Міністерства культури України та Андрія Андрієнка