Протягом більшої частини минулого року путін наливався своєю нібито енергетичною всемогутністю, тримаючи світову економіку заручницею своїх примх. Однак подібна недалекоглядна політика лише позбавила російські компанії головного ринку збуту, пише Foreign Policy.
«За наявності альтернативних джерел, спроба путіна шантажувати Європу енергетичним питанням провалилася. Більшу частину 2022 року, а також після вторгнення в Україну в лютому минулого року, президент рф пишався своєю нібито енергетичною всемогутністю, тримаючи світову економіку в заручницях своїх примх. З літа минулого року путін перекрив постачання природного газу до Європи, сподіваючись, що європейці, які тремтять від холоду і не мають тепла взимку, відвернуться від своїх лідерів і зроблять політично неможливим продовження підтримки України. Загроза була потужною: у 2021 році 83% російського газу було експортовано до Європи. Загальний світовий експорт росії, що становить 7 мільйонів барелів нафти на день і 200 мільярдів кубометрів газу на рік, становив близько половини її федеральних доходів. Ще важливіше те, що російський сировинний експорт відігравав вирішальну роль у глобальних ланцюгах поставок: Європа залежала від росії на 46% від загального обсягу поставок газу, з порівнянними рівнями залежності від інших російських товарів, включаючи метали і добрива».
Зараз, коли ми наближаємося до річниці вторгнення путіна, пише видання, очевидно, що росія назавжди втратила свою колишню економічну міць на світовому ринку. Завдяки не по сезону теплій зимі в Європі момент максимального впливу путіна минув безслідно, а найбільшою жертвою путінського газового гамбіту стала сама росія.
«Газові важелі впливу путіна більше не існують, оскільки світ — і, що найважливіше, Європа — більше не потребує російського газу. Аби не замерзнути до смерті, Європа швидко забезпечила альтернативне постачання газу, переорієнтувавшись на світовий ринок скрапленого природного газу. Це включало приблизно 55 мільярдів кубометрів зі Сполучених Штатів, що в два з половиною рази більше, ніж довоєнний американський експорт до Європи».
Нафтові важелі впливу путіна, повідомляє ЗМІ також зменшуються.
«Пройшли ті часи, коли страх перед тим, що путін вилучить російську нафту з ринку, змушував ціни на нафту злетіти на 40 відсотків за два тижні. Насправді, коли у відповідь на запровадження минулого місяця „Великою сімкою“ верхньої межі цін на нафту, яку ми допомогли розробити, путін оголосив про заборону з 1 лютого експорту нафти до країн, які прийняли верхню межу цін, ціни на нафту фактично знизилися. Чому? Тому що тепер очевидно, що світ більше не залежить від путінської нафти. Ринок нафти повертається на користь покупців, а не продавців, на тлі зростання пропозиції — більш ніж достатньої, щоб компенсувати можливе падіння видобутку російської нафти».
Навіть інші сировинні карти путіна вичерпані. Його гамбіт з використанням продовольства як зброї зазнав краху, коли навіть його номінальні союзники відвернулися від нього. А на певних ринках металів, де росія історично домінувала, таких як нікель, паладій і титан, покупці, які бояться шантажу, у поєднанні з вищими цінами, прискорили решоринг і пожвавили призупинені державні та приватні інвестиції в критично важливі ланцюжки постачання мінеральної сировини і видобувні проєкти.
«Але важливо те, що кінець вже не за горами. Ніколи більше путін не зможе спричинити такий хаос і потрясіння у світовій економіці, адже він назавжди послабив найпотужнішу руку росії — її енергетичну та сировинну міць, яку неможливо відновити. Війна на полі бою все ще триває, але принаймні на економічному фронті перемога вже не за горами».
Нагадаємо, дослідження показали, що обмеження нафтовидобутку обходиться росії в 170 мільйонів доларів на день.