2 лютого у Рівному попрощались із героєм Олександром Шияном. 21-річний солдат загинув 17 січня у боях неподалік Бахмуту на Донеччині…
«Олександр родом із Бердянська, але доля привела його саме у наше місто, звідки родом дружина воїна — Олександра. Багато часу він присвятив служінню для діток з інвалідністю та їхніх мам. Люди, які бачили це, кажуть, що Саша — це людина з добрим і люблячим серцем. Це було не просто волонтерство. Він дійсно щиро любив цих дітей, багато з яких були з важкими формами інвалідності, — повідомляє Рівненська міська рада. — Саме під час такого волонтерства у пансіонаті Сашко та його кохана і познайомилися, закохалися, почали планувати спільне майбутнє».
Після одруження три роки тому Олександр переїхав до Рівного, був відданим та турботливим чоловіком та братом.
«Сашині сестри пригадують, що він був не тільки як старший брат, а й як наставник, друг, особистий захисник та борець за справедливість. Він завжди захищав свою сім"ю перед оточуючими. Був авторитетний, мужній, серйозний. Сашу завжди цікавив його рід — в нього було багато різних версій, звідки все-таки походить його прізвище і хто насправді його предки. Тому він завжди шанував своїх бабусь і дідусів. Він пишався тим, що він українець. Коли ворог прийшов на рідну землю, не зміг залишатися осторонь. Спершу подбав про дружину, аби була у безпеці. А сам волонтерив, потім потрапив до сил територіальної оборони та врешті ЗСУ. Тато його друга загинув в АТО, тож воїн не хотів, аби орки були тут, прагнув, аби вони пішли геть».
Як повідомляють рідні та близькі, воїн усвідомлював ризик, на який йшов, тож дав рідним чіткі вказівки у разі смерті — жодних штучних квітів, світський одяг та камерна церемонія прощання для найближчих, без військового вшанування на майдані Незалежності. Тож рідні виконали його останню волю.
Нагадаємо про ще одного героя з Рівного — розвідника Ігоря Шаляпіна, який коли почалася війна, повернувся з Чехії та пішов на фронт.