Катування, ґвалтування, масові вбивства давно стали нормою для російської армії. Їх росіяни практикували і під час громадянської війни, і у Другу світову, і в Чечні та Сирії, а нині практикують в Україні. Про це розповів офіцер, що брав участь у масовому вторгненні в Україну, і котрому вдалося втекти з росії.
Старший лейтенант Костянтин Єфремов — зрадник і перебіжчик на росії. І — цінний свідок для майбутнього міжнародного трибуналу, що буде судити рашистів. Поки ж його свідчення оприлюднила BBC. Доказами, що Єфремов справді був у тих місцях, про які йде мова (йому довелося служити в окупаційних військах на Запоріжжі, зокрема — в Мелітополі), служать надані ним документи та фото.
10 лютого 2022 року Єфремов з Чечні, де командував взводом розмінування, прибув у Крим «на навчання». У Джанкої вони маркували техніку буквою Z. 24 лютого всіх розбудила артилерійська канонада. Зрозумівши, що почалася війна, офіцер спробував звільнитися, та начштабу дивізії пообіцяв прострелити йому ногу. Костянтин хотів було втекти, та послухався юриста і просто написав рапорт на звільнення. Та це не допомогло йому уникнути війни — вже 27 лютого він командував піхотним взводом, дислокованим на військовому аеродромі в Мелітополі.
«Солдати та офіцери тягли все поспіль. Бачив, як вони облазили всі літаки, підсобні приміщення. Один військовослужбовець звідкись виніс газонокосарку і сказав гордим голосом: «Заберу додому, будемо біля казарми траву косити». Тягли весь мотлох непотрібний: відра, сокири, велосипеди, запихували це все у свої «КамАЗи», — згадує офіцер.
Потім його взвод перекинули на охорону артилерійських позицій: «Ми спали на вулиці весь цей час. Голодували, полювали на зайців. Воду економили. Там був величезний маєток, але в ньому жили бійці моздокської бригади. Будинок явно належав дуже багатій людині: дорогі трактори, хазяйство, ставок з японськими коропами. Та солдати, що там жили, були натуральним бидлом. Маючи стільки їжі удосталь, у холодильниках, живих свиней, там, у цьому особняку, можна було пережити ядерну війну. А вони натомість ловили та їли японських коропів».
Та мародерство виявилось не найстрашнішим, з чим довелося йому стикнутись. У квітні взвод Костянтина перебазували у Камʼянку на охорону штабу тилу 42-ї дивізії. Там Єфремов познайомився з методами допитів українських військовополонених, які практикував полковник Віталій Шопага, заступник командира дивізії з військово-політичної роботи. Та й не тільки він — у катуванні десятків українських військовиків та цивільних приймали участь майор Дутов та інші офіцери й солдати дивізії.
Читайте також: Фальшивий обмін: омбудсмен розповів, як росіяни знущаються з полонених українців
«Привезли трьох українських військовополонених. Один із них зізнався, що він снайпер. На цих словах у полковника загорілися очі, — розповідає Костянтин. — Він бив його, спускав штани, запитав: «Ти одружений?» Той відповів, що так. Полковник каже: «Несіть швабру, зараз ми з тебе зробимо дівчинку і відправимо відео твоїй дружині». Одного разу полковник сказав полоненому назвати націоналістів у своєму полку, взводі. А хлопець не розуміє питання, «ми, каже, морська піхота Збройних сил України». За це полковник побив його, вибив кілька зубів.
На допитах полковник приставляв пістолет до голови хлопця, у якого була пов'язка на очах, казав: «Я зараз порахую до трьох, а потім прострелю тобі голову». Рахував, потім стріляв. Вистрілить поряд з одним вухом, потім іншим. Він його оглушив, і той не чув, які полковник ставить запитання. А він кричати почав. Я кажу полковнику, що той його не чує, бо оглушений. А він мені каже: «Він обманює». Ці допити, тортури, тривали тиждень. Щодня, або вночі, іноді двічі на день приводили.
Бранців тримали у гаражі. Полковник заборонив годувати їх нормальною їжею і наказав давати їм тільки воду та хлібці. Я з хлопцями накидали їм сіна, щоб на голій землі не спали, — вночі поклали, щоб нас ніхто не бачив. Намагалися підкинути їм гарячого чаю, сигарет. А полковник дійшов до того, що під час чергового допиту бранця прострелив йому руку, не зачепивши кістки, і праву ногу, зламавши кістку. Мої хлопці надали йому допомогу, відвели в гараж. Я підходив до офіцерів, не до полковника, він несамовитий, кажу: «Треба везти пораненого до шпиталю, він до ранку спливе кров'ю, помре». На що вони мені сказали: «Нічого з ним не станеться, вранці відвезеш».
Уранці ми переодягли його в російську форму і відвезли до шпиталю. Я сказав йому: «Не кажи, що ти український військовополонений, — або лікарі відмовляться тобі допомагати, або хтось із поранених почує і застрелить тебе там же. Ми їх не зможемо зупинити».
Єфремову вдалося живим повернутися в Крим, звідки він втік у свою частину в Чечні. Там він довго намагався звільнитися, поки його не вигнали з армії за невідповідність посаді, ухилення від виконання обов'язків військової служби та невиконання умов контракту. Після чого спробували… мобілізувати його на війну під час «часткової мобілізації». У Владикавказі, звідкіля родом Костянтин, співробітники військкомату навіть чергували біля його будинку. Деякий час Костянтин переховувався, а потім зв'язався з правозахисниками з Gulagu.net, які допомогли йому виїхати з росії. Нині Костянтин вже перетнув Атлантику і сподівається, що його не видадуть російській владі, яка оголосила втікача в розшук. Він готовий свідчити в суді про злочини рашистів і просить вибачення в українців за те, що йому довелося брати участь у вторгненні:
«Я перепрошую у всього українського народу, що я зі зброєю в руках прийшов непроханим гостем до них у дім. І я дякую богу, що від моїх рук не постраждав ніхто, що я не позбавив нікого життя на тій землі. І дякую богу, що сам не постраждав. У мене навіть немає морального права просити в українців вибачення. Я навіть за себе не можу перепросити, й не чекаю, що вони мене пробачать. Я ніколи не хочу і не буду брати участі в такому безумстві».
Нагадуємо про ексклюзивне інтерв'ю у «ФАКТАХ»: «Ніхто не проявляв під час війн більшої жорстокості й садизму, ніж росіяни», — генерал Віктор Назаров.
Фото BBC NEWS УКРАЇНА