Відео страти найманця-вагнерівця Дмитра Якущенко своїми ж бойовими товаришами, опубліковане телеграм-каналом Grey Zone, набуло широкого резонансу. Але все ж думки щодо його «справжньості» в суспільстві та серед «широких лав спеціалістів» різняться. Коли з попередньою стратою Євгена Нужина було все ясно — на відео видно момент удару «молотом тора» по голові найманця, — то у випадку з Якущенко цей момент був «заблюрений».
Саме тому чисельні експерти вважають, що страта — інсценована. Їхні докази: тіло після удару падало занадто рівно і спокійно, тіло почало падати до удару, тіло почало падати занадто після удару, ноги в агонії дригалися занадто симетрично, агонія була маловираженою, кров не розбризкувалася тощо. Їхні опоненти наводять свої докази, суть яких — все саме так і повинно було (або ж могло) бути, як показано на відео. Не викликало сумнівів лише те, що «передсмертне слово» йому було написане досить бездарно. Фактично — скопійовано з написаного для Нужина.
Читайте також: Мобілізованим, які не бажають воювати, окупанти обіцяють доплату за кожен кілометр захопленої української землі, — Генштаб
Найбільше сумнівів викликали слова: «Сьогодні я був на вулицях Дніпра, де отримав удар по голові й утратив свідомість. Прийшов до тями в цьому приміщенні, де мені сказали, що будуть мене судити» («Судити» — за його антиросійське та антивоєнне інтервʼю під час полону. — Авт.). За інформацією джерела «ФАКТІВ», це «фантастична версія».
- Полонені не можуть гуляти по місту, як стверджували Нужин (котрий «отримав удар по голові в Києві») та Якущенко. Їх пересування територією України обмежене з моменту потрапляння в полон — хоч примусового, хоч добровільного. І навіть — за програмою «Хочу жити». Вони утримуються під вартою військовими, потім потрапляють до СІЗО, зрештою концентруються в спеціальних таборах, — розповів співрозмовник «ФАКТІВ».
Щодо саме Якущенко, то він був за обміном виданий представникам російського міноборони 1 грудня. Він міг відмовитись від обміну — заявити, наприклад, що від українського громадянства не відмовлявся, російське йому надали фактично без його відома. А громадян України ми не видаємо. Але він цього не зробив. Так само, як не відмовився від обміну свого часу Нужин.
Також людина, дуже схожа на страченого, «засвітилася» 1 грудня на інших відео з обміну — у телеграм-каналі міноборони росії та репортажі «раші тудей». В останньому він навіть розказує журналісту, що в Україні бʼють, катують та «змушують говорити те, що не хочеш говорити, а потім викладують це в інтернет».
Читайте також: «До війни життя йшло швидко, а тепер тягнеться болючими довгими чорно-білими днями»: історії полонених захисників Маріуполя
За даними «ФАКТІВ» Дмитро Юрійович Якущенко народився 1978 року в Криму в селищі Леніне (вже після окупації півострова росією Верховна Рада повернула йому стару назву Єди-Кую — Сім Колодязів). На момент окупації відбував термін по четвертій судимості (всі — за групові крадіжки з проникненням). Пʼята судимість — вже за російськими законами: 19 років за розбій та вбивство. Російського громадянства набув після окупації Криму.
Та чи було вбивство інсценованим, чи справді вбивством — наразі невідомо. Пресслужба євгена пригожина надала журналістам ще одне відео. На ньому живий Якущенко заявляє, що в полоні «наговорив багато різної х. ні», йому за це стидно, «та це був єдиний спосіб вижити». Зате, повернувшись до вагнерівців, він начебто надав багато цінної інформації, тому його помилували.
Відео могло бути відзнятим як до страти (чи інсценування її), так і після. Тому саме по собі не є доказом того, що Якущенко живий. Та пригожин пообіцяв, що це ще не остання серія. Навіщо це йому — тут думки також розбігаються. Від — щоб показати, що у вагнерівців «довгі руки», й перебіжчиків вони дістануть будь де, до — щоб показати живого Якущенко як доказ: вагнерівці не вбивці, позасудові страти не проводять, а тільки «трішки лякають».
Нгадаємо, раніше «ФАКТИ» публікували: «пригожин формує в ПВК „Вагнер“ бригади, які у годину „Ч“ будуть готові до рішучих дій усередині росії», — Володимир Осєчкін.