Ексрадник міністра внутрішніх справ та голови Офісу президента Віктор Андрусів опублікував у соцмережі свій минулорічний пост про уроки післявоєнного відновлення країни. Сьогодні він нагадує актуальність цих процесів і закликає зробити висновки з помилок.
«Війна в нас давно, якщо хто забув, і багато можливостей було зробити висновки з помилок. Як бачимо, наші військові вивчили всі уроки невдач 2014−15 рр., і сьогодні дивують весь світ своїми успіхами. Однак, чи вивчили ми помилки повоєнної відбудови? Певною мірою я був долучений до цього процесу в Донецькій області, тож поділюся думками.
Помилка 1 — міжнародна допомога. Чесно, як згадаю, то більшого бардака і неефективності чим міжнародна допомога на Донбасі — я не бачив в житті. Про себе я це називав «анархія донорів». Влада займала страусячу позицію «радіти будь-якій допомозі», в результаті ніякої політики, ніякої координації міжнародної допомоги не було. Хто, що хотів, те робив. В результаті з 12 контрольованих районів Донецької області допомога надходила тільки в 5. Донори постійно робили подвійне, і навіть потрійне фінансування одного й того ж.
Помилка 2 — управління і бюрократія. Ситуація часто доходила до чистого абсурду. Так, наприклад, в обласному бюджеті ми мали кошти на відновлення моста в Слов’янську, натомість Мінінфраструктури відмовлялось передавати нам його на баланс. І це тривало майже 2 роки. Відбудову інших об’єктів я навіть коментувати не буду. Бюрократія перетворювала і нівелювала все навколо.
Помилка 3 — стіни, а не люди. Всі думають, що відновлення це про будівлі і інфраструктуру. Але, насправді, відбудова — це про людей і їхнє життя. Не достатньо дати ключі від нового житла. Потрібно враховувати, що люди пережили серйозні травми, їм потрібна психологічна допомога. Далі, житло — не головне, головне — це робота. І відновлення бізнесів і виробництв, великою мірою, має навіть передувати відновленню житла.
Помилка 4 — стигматизація потерпілих і «соціалізм». Держава прагнучи спокутувати вину за трагедію, починає вдарятись в пекельний соціалізм, і без кінця підсаджує людей на різноманітні подачки. З потерпілих фактично утворюють окрему соціальну групу як «чорнобильців», і люди, починають сприймати цю ідентичність, до кінця життя ставляться до себе як до потерпілих, постійно вимагаючи допомоги", — написав Андрусів.
За його словами, хороший міжнародний досвід завжди показує, що питанням відбудови займається або окреме міністерство, або державне агентство — створити його потрібно вже зараз, незважаючи на те, що до завершення війни дуже далеко. Така структура, вважає Андрусів, має стати єдиною точкою входу і виходу політики відновлення.
Експерт назвав ключові напрями роботи агентства:
«1. Переговори по залученню допомоги. Це довготривалий процес. Щоб ви розуміли для міжнародних організацій «невідкладна допомога» — це від 8 місяців чекати. Тому вже сьогодні має розпочатись діалог з потенційними донорами, ознайомлення з їхніми вимогами (у кожного свої, щоб ви знали, Червоний Хрест і ООН не сідають за один стіл) і тому подібне.
2. Реєстри. Потрібно створити кучу реєстрів: переміщених, зруйнованого житла, інфраструктури, бізнесу тощо. Це потрібно, щоб мати чіткі розрахунки і логіку. Вибачте, але те, що зараз озвучує прем’єр про наші втрати — зі стелі.
3. Законодавство і політика. Відновлення не вписується в стандартні умови роботи влади (див. вище про міст в Словянську). Потрібні нові правила і режими, щоб реагувати в ручному режимі і створювати зелені дороги для пріоритетних завдань. Це все треба почати розробляти вже сьогодні. Бо кожний день зволікання — це день, який українська сім’я проводить в жахливих умовах.
4. Координація волонтерів і благодійників. Я завжди вважав символом відсутності держави, той факт, що наші волонтери і благодійники живуть в паралельній до держави реальності. Кожен сам за себе, в результаті ефект вдвічі менший. Після війни зусилля волонтерів направляться на відбудову і знову буде хаос, коли зусилля будуть дублюватись.
Кроки по відновленню важливо розпочати вже сьогодні. Інакше, як і в 2015 війна стала на паузу, а нам треба було дуже багато часу, щоб запустити процеси. Більше того, є історія, про яку я колись писав — ми не реалізували 300 млн євро невідкладної допомоги Європейського інвестиційного банку, тупо через те, що не було кому цим зайнятись.
Ще більше ризиків у відновленні пов’язаних з корупцією. Ми й так хворіємо на цю хворобу, але боюсь, що хаос в політиці відновлення може перетворитись на корупційне мародерство".
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.