У березні Київський апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу колишнього заступника міністра оборони України Вячеслава Шаповалова, який вимагав змінити йому запобіжний захід під вартою на домашній арешт, незважаючи на очевидний абсурд висунутих проти нього підозр.
Як відомо, Шаповалов відповідав за тилове забезпечення Збройних Сил. Однак після так званого «яєчного скандалу» за власним рішенням подав міністру оборони Олексію Резнікову рапорт про звільнення, щоб не кидати тінь на міністерство та Збройні сили України. Після його звільнення Державне бюро розслідувань Шаповалову вручило підозру, але не у корупції, не у завищених цінах на продукти харчування, а у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ під час особливого становища (ст. 114−1 Кримінального кодексу).
В інтерв'ю ЗМІ Шаповалов пояснив, що звинувачення проти нього базуються, зокрема, на тому, що за його вказівкою Департамент держзакупівель МО підписав контракти на постачання амуніції без пунктів контролю якості та за умови 100-відсоткової оплати. Незважаючи на те, що якість все ж таки перевірялася, слідство зазначило, що в ході цих перевірок було виявлено продукцію неналежної якості на суму близько 1 мільярда гривень, тоді як сума всіх цих контрактів становила близько 5 мільярдів.
Крім того, слідство стверджує, що Шаповалов мав намір, хоча доказів цьому не надало, а суд не поцікавився, на підставі чого його підозрюють у корисливих мотивах.
«Так який же у мене міг бути намір перешкоджати ЗСУ, якщо виявилося, що вони були забезпечені необхідним? Невже ви вважаєте, що я планував нашкодити ЗСУ на 20%? А чому не на 30 чи 40? І чому не на всі сто ось що цікаво» , — заявив в інтерв'ю Шаповалов.
Адвокат Шаповалова, старший партнер адвокатського об'єднання Lawyers Alliance Сергій Мітюрін у своєму інтерв'ю так прокоментував підозри проти свого клієнта: «Я думаю, що сам прокурор зі слідчим теж не до кінця розуміють, у чому був умисел і яким чином цей умисел тепер довести».
У той же час професійні юристи та політологи, не пов'язані з колишнім заступником міністра оборони, також побачили у справі Шаповалова цілу низку «білих плям».
Юридична площина справи
Юрист Андрій Вігірінський на своєму YouTube-каналі «Легіст» провів детальний аналіз кримінального переслідування Шаповалова з юридичної точки зору. Перше, на що він звернув увагу, це розмір застави, яку призначив Шаповалову суд — 400 мільйонів гривень.
«Можливо, суд вважає, що кожен з нас має пару десятків мільйонів на заставу. Проте довідка про доходи Шаповалова свідчить, що він заробив півтора мільйона гривень за чотири роки. І це не схоже на сумірність можливого злочину та покарання. Це схоже на те, що йому було сказано: «Сидіти!», — вважає юрист.
Друге, що він зауважив, — у ухвалі суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою про корупційний склад злочину взагалі немає жодного слова, як немає й натяку на присвоєння Шаповаловим будь-яких фінансових ресурсів.
З ним згоден і кандидат юридичних наук Геннадій Дубов: «Ми всі пам'ятаємо про „яйця по 17 гривень“, про гучні корупційні скандали, а також про справи проти Андрія Коболєва та Андрія Пивоварського (екскерівник НАК „Нафтогаз України“ та колишній міністр інфраструктури — Авт.). І післясмак залишився такий: „Відплата наздогнала фігурантів цих справ, корупція переможена!“ Але коли юристи дивляться на документи, вони бачать, що у справі Шаповалова йдеться не про корупцію, не завищення цін і взагалі не про продукти харчування».
Дубов зазначив, що справа Шаповалова розслідується з літа 2022 року. За його словами, подібні справи виникають апріорі, їх дуже багато, особливо коли йдеться про державні закупівлі, проте активізація дій щодо Шаповалова чомусь збіглася зі «скандалом із яйцями» та продуктами харчування.
«Але Шаповалову інкримінують не корупцію, а перешкоджання діям ЗСУ. Чому?», — розмірковує він. Дубов нагадав, що після 24 лютого 2022 року українська армія збільшилася у 3,5 рази, тому Шаповалов почав забезпечувати збільшену в рази армію.
«У мирний час тільки на переговори про постачання касок та бронежилетів Міноборони витратило б місяці, але уряд спростив процедуру закупівель, бо розпочалася війна. І Шаповалов почав закупівлі» , — пояснив Дубов.
Також він був здивований, що на тлі повномасштабного вторгнення, як вважає слідство, у Шаповалова виник злочинний намір перешкоджати ЗСУ — шляхом закупівлі військового обладнання та амуніції.
«Ну чим обґрунтовано звинувачення в наявності наміру? Нічим чи тим, що Шаповалов мав виконувати свої повноваження згідно із законами та внутрішніми нормативами МО» , — дивується кандидат юридичних наук.
Вігиринський звертає увагу, що Шаповалова підозрюють у тому, що у контрактах на постачання амуніції, які, до речі, підписував не він, немає окремих пунктів щодо якості. Однак сторона, яка здійснює закупівлю, все одно перевіряє якість.
«У мирний час представники Міноборони могли виїхати на виробництво навіть за кордон, щоб перевірити всі етапи виробництва, але цього було неможливо зробити після 24 лютого 2022 року», — заявив юрист.
За словами Дубова, і міжнародне, і українське законодавство не передбачає жодних окремих чи спеціальних пунктів щодо якості, оскільки у разі виявлення неякісного товару його можна повернути, замінити чи подати скаргу до суду із претензіями.
«Жодних додаткових умов у контрактах не потрібно. І це не скасовує того, що контроль все одно повинен проводитися, що і було зроблено у випадку Шаповалова, інакше як було виявлено, що частина продукції неякісна? , — каже Дубов.
Крім того, каже він, у підозрі проти Шаповалова зазначено 10 контрактів, але не з фірмами, зареєстрованими позавчора або які мають статутний капітал у розмірі однієї тисячі гривень, а з компаніями, розташованими в країнах НАТО, їхня продукція сертифікована НАТО, що має викликати довіру високого рівня.
«Нагадаю, що закупівлі, в яких звинувачують Шаповалова, розпочалися у березні 2022 року, коли росіяни стояли під Києвом. На той час група переговорників від України їздила до Білорусі та літала до Стамбула, щоб провести переговори. А паралельно МО працювало над тим, щоб забезпечити відсіч ворогові» , — каже Дубов.
Звинувачення Шаповалова в тому, що він здійснював за цими контрактами 100-відсоткову оплату, також викликає у Вігірінського сумніви в їхній адекватності, адже багато хто не вірив у те, що Україна вистоить.
«А хто ж не вірив? Сполучені Штати, наприклад. Тому й виробники із США теж не вірили. І вимагати від них поставити в Україну певні товари з постплатою було б дуже дивно. Тому повна оплата закономірна з погляду реальності та з погляду бізнесу», — упевнений юрист.
Він також зазначив, що справді в частині постачання була неякісна продукція, але за ухвалою суду можна дізнатися, що за контрактами на загальну суму 5 мільярдів продукції неналежної якості було на 1 мільярд.
«Але фінальний результат щодо цих поставок ми не знаємо, точка не поставлена, постачальники не сказали, що вони не відповідатимуть за неякісні товари. Крім того, неважко вважати, що 80% було належної якості. І я не чув, що ці постачальники фіктивні чи одноденні. Так, постачальники з НАТО можуть виробляти неякісну продукцію. Чи мали вони намір перешкоджати Україні в умовах війни? Тоді їх слід притягати до відповідальності. Але до них претензій від нашого суспільства нічого не чув. Як і від правоохоронців» , — зазначив Вігірінський.
Юрист каже, що намір може бути лише прямий, тобто людина має усвідомлювати наслідки своїх дій і прагнути їхнього наступу. Проте суд каже, що намір Шаповалова полягав у тому, що як мінімум 80% продукції належної якості було поставлено ЗСУ.
«Користий намір тут ніяк не вбачається. Моя гіпотеза полягає в тому, що слідство дуже поспішало. Взагалі фабула підозри виписана не під статтю 114−1. Тут явно не вистачало слів «зловживаючи своїм службовим становищем, дав вказівку на закупівлю неякісної продукції». Їх немає. Суд міг би поцікавитись у прокурорів, що ж доводить намір? 100-відсоткова оплата? Це не аргумент. А от якби контракти були невиконані повністю, а гроші були б витрачені, тільки тоді можна було б говорити, що Шаповалов мав умисел» , — вважає юрист.
На думку Дубова, справа Шаповалова — це меседж на майбутнє: «Якщо ти чиновник, а довкола все горить і вибухає — причому буквально, тоді краще нічого не робити, але тебе звинуватить у бездіяльності та неясних особливостях моменту. Або треба щось робити, проте в умовах, коли витрачаються мільярди, а обсяги закупівель — шалені, тоді навіть якщо припустити, що абсолютно все закуплене буде якісним, тебе все одно звинуватить і ти сядеш. А як тоді мотивувати людей виконувати владні повноваження? «
Суспільно-політична площина справи
Ряд кримінальних справ проти колишніх топ-чиновників та державних топ-менеджерів останніх місяців змусив не лише юристів, а й політологів замислитися над тим, яка користь від переслідування людей, які досі вважалися реформаторами чи просто виконували свою типову роботу у нетиповий час.
На думку політолога Олега Саакяна, зараз ціла низка розслідувань викликала нерозуміння суспільства.
«Кого зараз беруть? Або тих, хто вже не при владі, або тих, хто не має політичної протекції. Коболєв, Дихне (Євген Дихне, колишній заступник директора аеропорту «Бориспіль» — Авт .), Пивоварський, Шаповалов — щодо кожної з них справи не дуже складаються», — вважає він.
Саакян навів кілька прикладів, зокрема справу Дихне, який взяв в управління збитковий аеропорт «Бориспіль» та зробив його прибутковим.
«Все бізнес-середовище піднялося дибки», — зазначив він.
Саакян нагадує, що Пивоварскому інкримінують ухвалу, прийняту урядом — колегіальним органом, і цю ухвалу ніхто досі не скасував. Так само і з Коболєвим — рішення про винагороду для нього прийняла наглядова рада — також колегіальний орган, члени якого не переслідуються. Те, що інкримінується Шаповалову, не пов'язане з яйцями та яблуками, а те, що він закупив для ЗСУ та що визнано неякісним, не потрапило до армії.
«Тут ми стикаємося з політичною історією, тому що Шаповалова заарештували після того, як він пішов у відставку та взяв на себе політичну відповідальність, хоч не він підписував контракти. Далі справа розсипатиметься, а на нього тиснуть, щоб використовувати його як інструмент тиску на когось ще», — підозрює Саакян.
Політолог Олексій Голобуцький припускає, що антикорупційна гіперактивність пов'язана саме з бажанням постукати у двері ЄС, покласти перед ними мішок із корупціонерами та сказати: «Погляньте, скільки ми зібрали!».
«Але на антикорупціонерів, швидше за все, чекає неприємний сюрприз, коли європейці цей мішок розв'яжуть і побачать, кого їм намагаються втюхати під приводом боротьби з корупцією. І нехай сюрприз був лише для антикорупціонерів. Тут і перед усією Україною можуть зачинити двері. А у потенційних реформаторів післявоєнного часу — вони ж нам знадобляться, чи не так? — відіб'ють будь-яке бажання йти щось реформувати», — вважає Голобуцький.
З ним погоджується відомий політик, а нині експерт Українського Інституту Майбутнього Ігор Попов, який вважає, що, на жаль, такі процеси надсилають чіткий сигнал реформаторам: працювати в системі державного управління надто ризиковано.
«Ти спробуєш щось змінити в країні, сумлінно виконуючи свою роботу, а за кілька років після звільнення до тебе прийдуть із дивною підозрою. Компетентних менеджерів та людей справи, які бажають працювати у державній вертикалі, в Україні і так небагато» , — каже Попов.
Керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній запропонував читачам свого блогу взяти участь у короткому соцдослідженні: «Коли читаєте в заголовках про топ-чиновника, якому шиють корупцію, чи слідкуєте далі за його справою? Та ні? У більшості випадків громадська свідомість зафіксує у прізвища тієї посадової особи знак „корупціонер“. А вникати у подробиці, стежити за процесом часу немає, і вже нецікаво».
На переконання Саакяна, це демонструє вибіркове правосуддя, зловживання запитом суспільства на справедливість.
«У нас зараз намагаються не посадити за щось, а висунути підозру та піаритися на цьому. А коли справа розсиплеться, репутацію людини вже буде знищено. І ніби й гнів товариства випустили у свисток, і справу спустили на гальмах. Ці історії дискредитують антикорупційну діяльність», — підсумував він.