Витримати шторм, виснажити ворога, а потім завдати удару у відповідь. Це мантра українських військових протягом багатьох місяців, яку з зими повторюють високопосадовці США і НАТО. Ось вам і ідея. Але чи може вона бути реалізована, і якщо так, то де, коли й за допомогою чого? Генерал-майор Кирило Буданов, голова Головного управління розвідки Міністерства оборони України, заявив в інтерв'ю у березні 2023-го, що росія й Україна зійдуться у «вирішальній битві цієї весни, і ця битва буде останньою перед закінченням цієї війни», пише CNN.Politics.
Важливими передумовами для українського контрнаступу є завершення підготовки та інтеграція нових підрозділів, деградація російського тилу, стійкий логістичний ланцюг і розвідка в режимі реального часу.
«Розвідувальна картина дасть інформацію про те, де можуть бути слабкі місця в російській обороні, а також про розташування російського штабу, логістики і резервних сил, — сказав Мік Раян, колишній генерал австралійської армії, який нещодавно перебував в Україні. — В Україні створюється кілька нових корпусів, кожен з яких налічуватиме кілька тисяч військовослужбовців. До них увійдуть не лише нові західні танки, бойові машини піхоти, колісні машини та інша техніка, але й багато інженерного обладнання».
Ці підрозділи вже майже готові. Як повідомила Катерина Степаненко з Інституту вивчення війни (ISW) у Вашингтоні, українці «формують або вже сформували від шести до дев'яти нових бригад для контрнаступів».
Мік Раян зазначив, що такі амбітні наступальні операції споживають велику кількість пального, боєприпасів, продовольства, медикаментів і запасного обладнання. Тому логістичний ланцюг є критично важливим.
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі заявив: «Українці переміщують об'єкти на цих картах, щоб визначити, яким буде їхній найкращий курс дій, і вони визначають переваги і недоліки пов'язаних з цим ризиків».
Однією з підказок — хоча вона може бути добре замаскованою — на думку експертів, будуть операції з завдавання ударів по логістичних центрах, тилових базах і складах боєприпасів глибоко за лінією фронту росіян, як із застосуванням західної далекобійної зброї, такої як HIMARS, так і за допомогою диверсійних груп. Вже спостерігається зростання кількості таких атак на півдні Запоріжжя і в Криму.
Успішний удар на південь зробив би неспроможною російську оборону частини Херсонщини, яку вона досі утримує. Це також могло б прокласти шлях до відновлення контролю України над Запорізькою атомною електростанцією і каналом, який постачає прісну воду до Криму. Але Степаненко погоджується, що було б помилкою зосереджуватися виключно на одній області. Наступи на сході і півдні можуть бути взаємопідтримуючими, що створить для росіян додаткові проблеми з логістикою і розгортанням.
росія, пише видання, звичайно ж, чудово розуміє, що Україна планує нові наступальні дії. Вона використала останні кілька місяців для побудови декількох шарів оборони, особливо на півдні.
Мік Раян каже, що на додаток до цього росіяни, ймовірно, мають мобільні сили для контратаки. Збір розвідданих і завдавання ударів на великі відстані з метою виведення з ладу таких підрозділів є важливим елементом українського планування.
Для того, щоб український контрнаступ був успішним, багато зірок повинно зійтися.
«Українці захочуть не лише здивувати росіян часом і місцем проведення своїх головних і допоміжних ударів, але й створити такий оперативний темп, який перевершить російську здатність реагувати швидко і в потрібний час потрібними силами, — сказав Раян. — Успіх на ранніх стадіях створить імпульс. Українцям достатньо зробити лише одне проникнення в російську тактичну оборонну лінію, щоб потім прорватися через потік окупаційних сил, що, своєю чергою, може змусити росію провести масштабні перегрупування і вивести свої війська».
Раніше військовий експерт Олег Жданов спрогнозував для росіян «херсонський» сценарій у разі наступу ЗСУ.