Усі пабліки пишуть про відчайдушний наступ «Вагнера» в Бахмуті. Типу: лебедина пісня пригожина, хоче до 9 травня взяти Бахмут і красиво грюкнути дверима. Але відкриваєш свіжі карти ISW, а там — нічого, ніякого наступу. Усе те ж саме, що і вчора. Як це називається? Може, звісно, карти брешуть. Але це навряд чи… Раніше за ними такого не помічалося, зазначає колишній віцепрем'єр росії, економіст Альфред Кох.
«А от як би не довелося пригожину піти, так і не взявши Бахмут, — пише Альфред Кох. — А куди йому діватися? Останніх зеків він завербував наприкінці листопада — грудні. І то, вже сльози. Контракти в нього шестимісячні. Після цього — помилування і прощавай зброя. Продовжувати контракти дурнів немає. Таким чином кого не вбили, ті не сьогодні, так завтра додому поїдуть. А основна маса (тих, кого завербували у вересні, жовтні та на початку листопада) і зовсім уже поїхала. А з нового року зеків уже вербувало Міністерство оборони. У свої частини та у свої ПВК. Тож у пригожина прощальний гастроль намічається. Недарма він каже, що ПВК „Вагнер“ скоро стане історією. Старе, професійне ядро справжніх найманців, „солдатів удачі“, які пройшли Грузію, Сирію та Африку, — повибивали: хто поранений, кого вбито, а хто і навоювався вже досхочу. А зеки осіннього напливу — фсьо… Тож залишається пригожин генералом без армії».
А розповіді про снарядний голод, додає Кох, — це на користь бідних.
«Щойно розмовляв з Агілом Рустамзаде. За його інформацією російська артилерія в Бахмуті працює з попередньою інтенсивністю. Ось уже котрий місяць тримається на одному рівні. Просто пригожин соломки підстилає про всяк випадок. Щоб красиво піти з Бахмута, так і не взявши його, і вказати на стрілочників в особі шойгу і герасимова.
Утім, від пригожинської ретиради навряд чи щось серйозно зміниться. По-перше, він сам каже, що на місце його бійців прийдуть частини МО рф, а отже дірки на фронті не виникне. А по-друге, кадиров зголосився замінити ПВК «Вагнер» своїм загоном швидкого реагування «Ахмат». Оскільки чисельність загону становить лише близько тисячі осіб, і це не повноцінна мотострілецька частина, а всього лише легкоозброєний поліцейський спецназ, то зрозуміло, що замінити ПВК «Вагнер» він не може ні за чисельністю, ні за набором озброєння. До того ж добре відомо, що кадиров своїх бійців у пекло кидати не стане. А це означає, що ніякої серйозної небезпеки пригожинські загрози не несуть. Так, собака гавкає — вітер носить. Покричить і знову заткнеться на кілька місяців. А після цього тема сама собою помре через остаточне зникнення самої ПВК «Вагнер».
Альфред Кох вважає, що пригожин надавав цій війні якогось свого ідіотського шарму.
«Ці постійні інсталяції з трупів, кувалда, матюки на адресу путінських генералів, вимучена і навмисна гра доларового мільярдера в «окопну правду» і «простого солдата»… Усе це нагромадження несмаку і фальші ставало навіть якимось нехай і кітчевим, але стилем. Прощавай, дурнику картонний. Тупі, але вправні й по-тихому спритні військові бюрократи зжерли тебе як немовля. О, скількох вони з'їли з тих, хто був крутішим і сильнішим за тебе. Досить тільки згадати Олександра Лебедя і Льва Рохліна… Порівняно з ними ти — пігмей. А вони їх зжерли й виштовхали з армії так, що тільки кісточки хруснули… Адже відомо, що російська армія споконвіку славилася не тільки любов'ю до «м'ясних атак», а й безмежною і ненаситною своєю бюрократією. Цими нескінченними дивізіями з одних генералів: маркітантів, квартирмейстерів, фуражирів, військових жандармів та інших тилових щурів… Ця щуряча зграя зжере кого завгодно. Ось, наприклад, зараз вони перетворюють на посміховисько самого путіна. І по заслузі йому…
А втім, усе це не має вже жодного значення. Усе одно скоро, можливо, вже завтра, а якщо не завтра, то за місяць, не за місяць, то за пів року, але на всіх вас, дорогі путінські генерали, чекає або могила, або в'язниця, або (у кращому разі) — ганьба й презирство людства. Адже ви стоїте на порозі своєї поразки в цій війні. Тому, що наша справа — права. А значить ворог (тобто — ви) буде розбитий і перемога буде за нами".
Читайте також: «Ви займалися еротичними покусюваннями збудованої путіним фашистської росії»: відповідь Шендеровичу та іншим «хорошим руським»
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.