Український письменник та журналіст Ян Валетов упевнений, що розміри росії краще за армію захищають країну-агресорку від класичної поразки — захоплення столиці та примусу до миру.
«Коли я на самому початку війни говорив, що протистояння буде довгим, мені ніхто не хотів вірити, — пише Ян Валетов. — Справа не у «два-три тижні», а в тому, що людина хоче бачити можливість завершити події, які виводять її із зони комфорту.
Нехай це станеться не сьогодні — завтра, за місяць, на початку наступного року… але станеться. Невизначеність лякає більше, ніж ракети, що летять на місто.
Війна, на жаль, погано піддається прогнозам. Якщо про результат ще можна судити за співвідношенням сил, динамікою подій, статистикою втрат, то передбачити тривалість гарячої фази чи конфлікту загалом складно. Занадто багато випадковостей може вплинути на тимчасовий чинник і протягом війни загалом.
Сьогоднішня українсько-російська війна не має варіанта швидкого закінчення з однозначним результатом.
росія має великий людський і матеріальний ресурс, а Україна вже сьогодні в одну хвіртку обіграє супротивника в технологічності та сучасності озброєнь. росія воює за шаблоном 20 століття, Україна вміє у маневрену, сучасну війну. Проти росії виступає коаліція країн, рф воює майже наодинці.
Але для того, щоб завдати росії класичну військову поразку, сил недостатньо. Україна та її союзники не можуть окупувати територію величезної країни, захопити її столицю, змусити до миру. Найкращий захисник росії в цьому сенсі — це не її армія, це її розміри.
Програма максимум — відсунути росію на визнані світовим співтовариством кордони 1991 року. Мінімум — на межі 2022 року.
Ані той, ані інший варіант не означає закінчення війни і не гарантує від відновлення гарячої фази найближчі 5 років.
Тому свою політику, свої плани треба будувати не на шапкозакидальних мріях про розпад росії, а на неприємній реальності — недобитий ворог обов'язково спробує взяти реванш. А добити його немає можливості ані у нас, ані у союзників. Потрібні зовсім інші ресурси.
Ми можемо їх ненавидіти, зневажати, тролити, але при цьому ані на хвилину не забувати про те, що це по-справжньому велика країна з численним населенням, накачана шовіністичними ідеями, що вірить у свій особливий шлях.
Немає жодного фактора, що підтверджує вологі мрії про можливий розпад цієї країни. Можна, звичайно, вірити у диво, але не можна будувати стратегії на цій вірі. Якщо хочеш вижити.
Наше завдання — створення сучасної, високотехнологічної армії, зброї відплати, життєздатної економіки (практично з нуля, враховуючи рівень завданих нам збитків). І підготовка до десятиліть протистояння із сусідньою агресивною державою. Не інакше.
Реальність малоприємна, яка не обіцяє ані комфорту, ані безтурботного життя. Але безтурботне життя в нас уже було, наїлися, дякую росіянам. Тепер настав час дорослішати.
Так, як було раніше, ніколи вже не буде. Той світ розвалився. росія його знищила — дуже вже хотілося їй панувати. З пануванням не вдалося, ні розумом, ні силою росіяни не вийшли, але ламати — не будувати, пакостити вони здатні десятки років, і, судячи з усього, саме це мають намір робити.
Давайте будувати стратегічні плани з реальності. Рано чи пізно ми їх подолаємо, але швидше за все, це буде пізно, а не рано.
Ворог буде розбитий, перемога буде за нами! Тримаємось!"
Фото з мережі
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.