У січні 2023 року Вищий антикорупційний суд визнав винуватою в умисній неподачі електронної декларації суддю Київського окружного адміністративного суду Олександру Брагіну. За версією обвинувачування, маючи таку можливість, вона умисно до 1 квітня 2021 року не подала електронну декларацію. Замість цього засобами поштового зв`язку надіслала до Національного агентства декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2020 рік, заповнену у паперовій формі, яка не передбачена Законом України «Про запобігання корупції». Вказану декларацію їй повернули назад.
Проти судді було порушено кримінальне провадження за ст. 366−3 КК України — умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції». Під час засідання вона пояснила, що не подала електронну декларацію через те, що їй не дозволяли це релігійні переконання та відсутність електронного підпису. Й це при цьому, що працюючи суддею, вона щодня ухвалювала рішення по справам, підписуючи їх електронним ключем. Зрештою, Вищий антикорупційний суд призначив служительці Феміди покарання у виді штрафу у розмірі 51 000 гривень з позбавленням її права обіймати посаду строком на один рік.
Читайте також: Вища рада правосуддя дозволила арешт судді, який на смерть збив нацгвардійця в Києві
Не погодившись із таким рішенням, Олександра Брагіна звернулась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Як повідомила у апеляційній скарзі суддя, вирок, на її думку, є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Крім того, вона навела як приклад дві справи, які розглядав раніше Верховний суд України й вони, на її думку, мають преюдиційне значення (прийняття без доказування та перевірки фактів, які були встановленні процедурно іншим судом в іншій справі — Авт.) для вирішення вказаного кримінального провадження.
«В них встановлено факт порушення прав, свобод та інтересів у зв`язку з відсутністю альтернативи права вибору подачі декларації віруючою людиною, а примусове виконання особою обов`язку її подачі в електронному вигляді не відповідає легітимній меті, — обґрунтувала свою позицію обвинувачувана. — У вказаних рішеннях Верховного Суду визнано право судді як особи, уповноваженої на виконання функції держави, до обов`язку якої входить подання декларації в електронній формі, подавати її у паперовому вигляді через релігійні переконання, і такий підхід не може зазнавати змін у залежності від того, який тип декларації подається суддею».
Також Олександра Бригіна поскаржилась, що наявність судимості значно вплине на її життя, кар`єру та особистість. Й може спричинити «непоправну шкоду правам, свободам та інтересам осіб, які через свої релігійні переконання не можуть прийняти безальтернативні цифрові технології, що нав`язує НАЗК», а засоби розпізнавання людини «не повинні принижувати її честь, гідність та містити незрозумілі для власника документа відомості».
Під час розгляду справи колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійшла до висновку, що виносячи обвинувальний вирок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у діянні обвинуваченої складу кримінального проступку, оскільки такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
Читайте також: Замість Князєва: обрано нового голову Верховного Суду
«Із суб`єктивної сторони кримінальний проступок, передбачений ст. 366−3 КК України, полягає в умисному неподанні суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який може бути вчинено лише з прямим умислом. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Але особа звернулася до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов`язання НАЗК прийняти її паперову форму декларації за 2019 рік та встановити факт її своєчасного подання з підстави неможливості подання декларації в електронній формі через релігійні переконання. Про наявність в обвинуваченої релігійних переконань та мотивів свідчать: відповідь ДПС згідно якої, реєстраційний номер облікової картки платника податків обвинувачуваної закрито 27 жовтня 2005 року, засвідчена копія паспорту громадянина України, де внесено відмітку від про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи; людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, читаємо у матеріалах ухвали. — Відповідно до ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Разом з тим, діючим законодавством України не врегульовано питання щодо альтернативи права вибору подачі декларації віруючою людиною. Колегія суддів пересвідчилась у тому, що особа є віруючою людиною, яка відповідно до матеріалів кримінального провадження через свої релігійні переконання протягом тривалого часу як віруюча людина відмовилася від обробки персональних даних».
Читайте також: Поліція не продається: принц Гаррі повторно програв справу в британському суді
В результаті днями вирок Вищого антикорупційного суду скасували, а кримінальне провадження закрили у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
- Чесно кажучи, для мене таке рішення не є неочікуваним, адже Кримінальний суд в складі Верховного Суду вже приймав рішення, де начебто «захищав конституційне право віруючої людини на подання декларації саме у паперовому вигляді, — пояснює «ФАКТАМ» Михайло Жернаков, голова аналітично-адвокаційної фундації DEJURE. — На окремі положення даної постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду посилається посилається і Апеляційна палата Вінницького апеляційного адміністративного суду. Норми закону не встановлюють обов’язки завжди застосовувати практику Верховного суду, а орієнтують на її врахування, коли здійснюється процес правосуддя. Крім того, у прийнятті рішення судді повинні були переконатись чи не явились релігійні переконання у обвинувачуваної лише задля того, щоб не подавати електронну декларацію, адже це й було головним сумнівом у громадськості, яка спостерігала за розвитком даної справи. Олександра Брагіна користувалась цифровим підписом до 2019 року, пори те, що від ідентифікаційного номера відмовилась у 2005. До цього ж за 2015−2018 роки вона подавала електронні декларації. Сподіваюсь, що справу чекатиме касаційний розгляд, який підтвердить чи спростує істинність віри служительки Феміди.
Раніше «ФАКТИ» писали, що на Волині священник судиться із батьком бойової медички, яка загинула на Донбасі: «Кошти за загиблу на війні дочку отримав? То плати».