У Києві поховали начальника штабу 70-го мукачівского батальйону ТрО Віталія Коровяковського. Боєць з позивним «Лакі» на війні з 2014 року, був у полоні. У 2014−15 роках воював у 39-му окремому мотопіхотному батальйоні. З 2022 знову зі зброєю в руках на захисті держави.
«У Віталія було мінімум дві правові підстави не іти на фронт, в самісіньке пекло. По-перше, він був в полоні після Іловайська, куди він потрапив в складі 39-го батальйону. Достойно пройшов полон. Вийшов, — пише його товариш Олег Веремієнко. — Всі полонені в 2014−15 роках давали письмові розписки ворогу, що згідно Женевської конвенції 1949 року, ніколи не візьмуть зброю в руки. І мав повне право знову не іти в армію. І тим не менш пішов захищати народ України! По-друге, Віталій Леонідович — батько 3 неповнолітніх дітей. Після
Віталій Коровяковський служив на посаді командира 3-ї стрілецької роти 206-го окремого батальйону 112-ї бригади тероборони (Київ) протягом лютого-березня 2022 року. Надалі командував взводом під час бойових дій на Купʼянському напрямку. Останнім часом був заступником начальника штабу 70-го мукачівского батальйону ТрО. Незважаючи на штабну посаду, на позиції опинився за власним бажанням. Загинув від снайперського вогню на передовій.
«Він мав повне право не іти воювати. Але, але пішов, тому що „якщо не ми, то хто?“ — казав Віталій, — додає Олег. — Пам'ятаю, коли ми його опитували після виходу з полону — шукали інших полонених хлопців, і безвісти зниклих… Віталій тоді ще мені запам'ятався. Він закінчив військовий вуз. І коли треба було іти захищати Україну в самий критичний для країни момент — він без секунди роздумів пішов. Хоча розумів, що це може бути квиток в один кінець. Втрачаємо найкращих наших хлопців. І Віталій — дійсно був найкращий з командирів. Ніколи не включав задню, не ховався, не опускав рук, нічого і нікого не боявся. Бог забирає на небо найкращих».
Раніше «ФАКТИ» писали про історію війни простого двірника: «В іншій нозі була дірка діаметром з літрову банку. Дружина і доця молитвами витягли мене».