Сторінка одеситки Валентини Колошенко у «Фейсбуку» дуже незвичайна. На ній фотографії ляльок у гарному вбранні, що супроводжуються такими постами: «Чудова вінтажна лялька родом з Італії шукає нову родину. Зріст — 45 сантиметрів, блакитні очі, світле волосся. Голова та руки з вінілу, тіло та ноги — із пластику. Одяг виконаний вручну, ексклюзивний. У комплект входять кофта, спідниця, штанці, прикраса для волосся. Одяг розшитий бісером та паєтками». Або, наприклад: «Симпатична лялька, виготовлена в НДР, шукає будинок. До нової господарки лялечка приїде в одязі, як на фото».
Валентина Колошенко — майстриня, що створює вбрання для ляльок, які свого часу були предметом мрій багатьох дівчаток. Але минули роки. Дівчатка виросли, а колись коштовні ляльки-красуні опинилися не при справах. Валентина Колошенко дарує їм нове життя.
Про своє незвичайне хобі вона розповіла в інтерв'ю «ФАКТАМ».
— Шити лялькам я почала п'ять років тому, коли пішла на пенсію і в мене з'явився вільний час, — розповідає Валентина Колошенко. — Я самоучка, вбрання для ляльок вигадую сама. Сорок років пропрацювала телефоністкою, тож до пошиття одягу жодного стосунку не мала. Шию на машинці 1956 року, на щастя, вона ще працює. Береш у руки стару ляльку, вже нікому не потрібну, вигадуєш для неї вбрання, шиєш, і відбувається диво — лялька змінюється, нею починають захоплюватися.
— На вашій сторінці у «Фейсбуку» можна побачити вінтажні ляльки з різних країн світу…
— Це правда. В Україні зараз можна купити ляльок із будь-якого кінця світу, навіть досить рідкісних. Для них я й створюю вбрання. Ляльок зазвичай купую в інтернеті, але в моїй колекції є і сімейні ляльки, які живуть у моєму будинку вже дуже давно. З ними виросло не одне покоління сім'ї. Зазвичай одяг шию комплектами: сукня або костюм, туфельки, прикраси… Створення вбрання — філігранна робота, в якій я використовую вишивку, бісер, паєтки, кристали, мереживо…
— Хто покупці такої краси?
— Ляльок у моїх вбраннях купують колекціонери з багатьох країн світу — Англії, Німеччини, Польщі… Не раз мені писали: «Ой, у мене така лялька була в дитинстві». Або: «А такої у мене немає». Іноді купують для дітей. А одного разу онуки купили ляльку у подарунок своїй бабусі — таку, як була у неї в дитинстві. У цьому їм допомогла її дитяча фотографія. Жінка була вражена і дуже зраділа такому подарунку. Мені було приємно отримати від онуків листа зі словами подяки.
— Скільки часу займає створення сукні, туфель? Що найскладніше у роботі?
— Я шию повільно і лише тоді, коли є настрій. Створення досить простого комплекту одягу триває близько тижня. Найскладніше для мене зробити взуття по ніжці.
— Чи шиєте ви вбрання для ляльок на замовлення?
— Щоб пошити одяг, мені треба ляльку взяти до рук. Важливо, щоб одяг не бовтався на ньому, як на вішалці, треба приміряти. Якщо хтось хоче одягнути свою улюбленицю, то я прошу надіслати мені ляльку. Я її одягну і відішлю господині.
— Чи маєте ви улюблену ляльку?
— Моєю улюбленою стала лялька, випущена однією з англійських фірм у 1970-х роках. Серйозне личко, великі виразні очі, аристократичні ручки… Один із моїх найулюбленіших комплектів одягу був пошитий саме для цієї лялечки. Сукня прикрашена вишивкою та мереживом. Навіть сорочка та панталончики виконані у вінтажному стилі. Також я створила прикрасу для волосся з бісеру та паєток.
— Цікаво, у дитинстві ви любили вбирати ляльок?
— Коли мені було шість років, я порізала мамине улюблене плаття і пошила ляльці вбрання. Мама була дуже незадоволена.
— Чи траплялися у вашій творчості чудеса?
— Ні, якщо не вважати, що якщо мені дуже захотілося мати якусь ляльку, вартість якої для мене недоступна, то зрештою вона у мене з'являлася за прийнятною ціною. Наприклад, вартість ляльки була дві тисячі гривень, а мені вона дісталася за двісті. Для мене це маленьке диво. Часто мої мрії справджуються. Зараз мрію пошити вбрання для ляльки на шарнірах, якої у мене поки що немає. Але вірю, що неодмінно буде.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про незвичайне хобі киянина Валерія Забережного, який створює неймовірно красиві лялькові меблі для колекціонерів.
Читайте також: «Багато відвідувачів галереї були здивовані, дізнавшись, що мої ляльки створені з пляшок», — декоратор Юлія Шахназарова
Фото з альбому Валентини Колошенко