Буквально днями, на Міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі путін був у прекрасному настрої і випромінював впевненість, мовляв, «економіка міцна», «український контрнаступ буксує», розпочату ним війну рф «виграє», пише Роман Гончаренко, оглядач видання DW, який займається темами зовнішньої політики й політики безпеки стосовно країн колишнього СРСР.
«Через тиждень, у суботу, 24 червня, цей же путін виступив із відеозверненням і з кам'яним обличчям звинуватив засновника ПВК «Вагнер» євгена пригожина у «зраді», щоправда, не назвавши його на ім'я. З Ростова-на-Дону та інших російських міст почали надходити фото і відео, яких суспільство не бачило з чеченської війни, а Москва з 1993 року — готова до використання проти своїх громадян бронетехніка на вулицях. Система, що здавалася стабільною, захиталася.
Читайте також: «Вагнерівці» вже у воронежі, у москві введено режим контртерористичної операції
В історії, яку любить наводити як приклад господар Кремля, так бувало. У НДР у жовтні 1989 року гучно відсвяткували 40-річчя республіки, а за місяць завалилася Берлінська стіна. володимир путін, який тоді був агентом КДБ у Дрездені, бачив усе на власні очі. Щоправда, це було в мирний час, і в НДР усе закінчилося мирно. У росії це вже неможливо. Глава Кремля навів у своєму зверненні інший приклад — програну Першу світову війну, революцію в росії 1917 року і громадянську війну. Він має рацію. Справа йде до цього, російська історія повторюється".
За словами Гончаренка, те, що так буде, було зрозуміло від самого початку вторгнення росії в Україну.
«Несправедлива війна такого масштабу — це гігантський і божевільний експеримент, зокрема над власною країною. У його успіху путін не міг бути впевнений, але вирішив ризикнути. Він вважав за краще не думати про те, що в історії загарбницькі війни рідко закінчуються успіхом для агресора. Накачавши суспільство пропагандою, президент росії посіяв зуби дракона — ненависть, мілітаристський та імперський чад, жорстокість. І ось це все зійшло — поки що у вигляді найманців пригожина.
Тріщини в путінській системі влади було видно і раніше. Що довше тривала злочинна і вже фактично програна війна, то помітнішими вони ставали. Словесне протистояння між керівництвом Міноборони і главою відомої своєю жорстокістю напівкримінальної-напіввійськової структури тривало не один місяць. путін мовчав, переконавшись раніше, що без найманців його слабкій армії не обійтися. Коли пригожин на початку травня публічно брудно вилаяв міністра оборони сергія шойгу і главу Генштабу валерія герасимова, стало зрозуміло: розв'язка наближається".
Читайте також: Розвідка США знала, що пригожин планував кинути виклик російським військовим
Тепер міф про непереможного главу Кремля, який прораховує всі ходи, додає оглядач, остаточно звалився. За цим бунтом можуть послідувати наступні, поки не впаде вся путінська система влади.
«Для України тепер відкривається вікно можливостей досягти успіху і звільнити окуповані росією території швидше, ніж сподівалися в Києві. Однак очікувати блискавичного краху путінської влади і закінчення бойових дій не варто. У росії є критична маса тих, хто хоче продовження війни. Їх більше, ніж тих, хто вимагав війни до переможного кінця 100 років тому. А тих, хто проти війни, поки мізерно мало, їхній голос слабкий. Навіть якщо путін перестане бути президентом, росія в тій чи іншій формі, швидше за все, буде продовжувати війну за інерцією — до повної поразки».
Раніше «ФАКТИ» публікували точку зору Секретаря РНБО Олексія Данілова про плюси для України від заколоту «вагнерівців»: «Режиму путіна завдано удару в спину».