За 16 місяців повномасштабної війни уряд конфіскував активи лише окремих російських олігархів: представники країни-агресора винаходять складні схеми, щоби приховати свою власність в Україні. Про це йдеться у матеріалі політолога Ігоря Петренка «Полювання за російським бізнесом: що зробила Україна за півтора року та хто гальмує процес?», який опублікував «Фокус».
Автор статті зазначає, що, за даними платформи Vkursi, на українському ринку продовжують працювати понад 20 тисяч компаній, які мають прямий зв'язок із росією. З початку повномасштабної війни кількість таких підприємств зменшилася лише на 12,5%. Минулого року українці заплатили компаніям з російськими власниками майже 23 млрд грн — сума порівняна з одним із нещодавніх пакетів військової допомоги США для України.
«Серед компаній, що мають російське коріння, — низка обленерго, стратегічні підприємства та знайомі кожному українцю бренди», — зазначає Петренко.
На думку експерта, найдієвішим законодавчим механізмом конфіскації активів російських бізнесменів в Україні є механізм, прописаний у Законі «Про санкції», який запрацював у травні минулого року. Він передбачає, що активи будь-якої підсанкційної особи можуть бути стягнуті у дохід держави: відповідне рішення ухвалює Вищий антикорупційний суд (ВАКС) за позовом Міністерства юстиції. Вже набрали чинності 20 таких рішень ВАКС. 11 із них стосуються не великого бізнесу, а російських депутатів та ректорів, які мають майно в анексованому Криму.
Крім того, у випадку з російським олігархом Олегом Дерипаскою суд конфіскував не всі пов'язані з ним підприємства, які хотів стягнути Мін'юст. Відомство також програло суд першої інстанції у справі проти росіянина Михайла Шелкова, який за кілька днів до початку повномасштабної агресії росії переоформив свій Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат і ще низку фірм на українку Світлану Ільте, уклавши, як переконані в Мін'юсті, фіктивну угоду про продаж.
«У чому причина таких невдач Міністерства юстиції в судах? У відомстві скаржаться на нестачу фахівців: у профільному департаменті [санкційної політики], за словами [заступника голови Мін'юсту] Ірини Мудрої, працює близько 20 осіб, яких недостатньо, щоб виконувати велику за обсягом аналітичну роботу — розплутувати складні схеми маскування власності — „матрьошки“ з офшорів, трастів тощо», — йдеться у статті.
Автор наводить приклади схем, які застосовують росіяни, щоб зберегти свою власність в Україні. Так, російські бізнесмени Олександр Бабаков, Євген Гінер та Михайло Воєводін переписали свою групу компаній VS Energy, до якої, зокрема, входять вісім українських обленерго, на родичів та бізнес-партнерів — громадян ЄС. 28 червня Мін'юст звернувся до суду, щоб конфіскувати ці активи.
Інший приклад — один із найбільших в Україні виробників прального порошку «Вінницяпобутхім» (ТМ «Вухатий нянь»), який належав російському АТ «Невська косметика». Підприємство заарештували та передали до Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА), яке знайшло йому керуючого — ТОВ «Крайтекс-Сервіс». Проте його роботу намагається заблокувати недопущене до конкурсу ТОВ «МДМ». Ця компанія може бути підставною та використовуватися колишніми власниками, щоб повернути собі завод, зазначає автор матеріалу.
Петренко переконаний, що конфіскація російських бізнес-активів є ще одним важливим фронтом у війні України за незалежність.
«Україна в цьому процесі має лідирувати та показувати приклад іншим, так само, як наші Збройні Сили показують світу приклад мужності на полі бою», — зазначає експерт.
Фото: uatv.ua