Володимир Зеленський нагородив посмертно званням Героя України з відзначенням орденом «Золота Зірка» бучанця полковника Михайла Матюшенка. Він був військовим льотчиком, очільником «Привидів Києва». Вірно та мужньо захищав українське небо від російської погані. 6 серпня, у день Повітряних сил ЗСУ, дружина та донька Михайла отримали посмертну нагороду свого чоловіка та батька.
Під час виконання чергового бойового завдання над Чорним морем у червні минулого року літак Су-25 полковника Михайла Матюшенка та його штурмана був збитий ворожою ПВО. Відомо, що Матюшенко зробив усе, щоб рашистські ракети не пошкодили жодного з літаків та екіпажів рідної ескадрильї, яка складалась з його учнів-пілотів. Завдяки цьому «Привиди Києва» тоді виконали доручене їм Генеральним штабом завдання. Лише восени героя змогли поховати.
«У День Повітряних сил ЗСУ я багато думав про пілота найвищої категорії, полковника Михайла Матюшенка, батька та учителя «Привидів Києва». Цілий день думав, згадував про нього, особливо згадалось спілкування з ним. Щось викликало посмішку, щось насторожувало, багато вселяло надії, та дещо викликало сум і жаль, — розповів про загиблого полковника його товариш, військовий капелан Анатолій Кушнірчук. — Якось я зустрівся з Михайлом, коли він привіз дружину Ларису на роботу. Каже: «Чи можемо ми поговорити ?» Кажу: «Так, звичайно! Із щирим задоволенням!» Він мені у відповідь: «Пішли візьмемо кави, і з твого дозволу я запалю цигарку. Тільки пішли брати каву, щоб Лариса не бачила, мені багато не можна». Ми набрали кави, він запалив, і ми говорили про життя, його онука, про виконані завдання без права на славу і визнання, плани на майбутнє. Я запитав у Михайла про його польоти і відчуття під час них: «От ти пілот, який піднявся у небо на пануючу висоту, що ти відчуваєш? Мені цікаві твої почуття. Що ти думаєш? Що відчуваєш, як керуєш такою «птахою»? Він спокійно зробив ковток кави, і його очі засвітилися: «Я коли у небі — я відчуваю абсолютну свободу, не відчуваю свої роки, просто відчуваю, що народжений літати і йшов до цього усе своє життя! Я народжений літати і захищати, чи захищати і літати. Я літаю краще, як їжджу за кермом машини, як ходжу ногами по землі». «А що ти відчуваєш, коли вже йдеш на посадку після виконаних завдань та польотів?» — запитав я. «Коли все виконано і лечу до свого місця, то думаю про те, як би найшвидше потрапити до рідного дому, до Бучі. Більше нічого не йде до голови. Треба до рідних. Там вони — моє все». До Дня Повітряних сил ЗСУ Указом президента України, номер 378 полковнику Матюшенку Михайлу Юрійовичу присвоєно високе звання — «Герой України». От тільки чомусь сльози в моїх очах. Бо дуже жаль, що «посмертно»…»
Анатолій Кушнірчук додав, що дуже хотів би подякувати Михайлу Матюшенку за його нелегку службу: «Ми б зустрілися у нашій рідній Бучі, обійнялися, і він знову б запропонував поспілкуватися і попити кави, тільки щоб Лариса не бачила».
Раніше «ФАКТИ» публікували розповідь Катерини Редькіної про її чоловіка, пілота Тараса Редькіна, який загинув, відвівши літак від селища.
Читайте також: «Прапор віддали вагітній дружині»: поховали одного з найкращих пілотів України, який за день до загибелі отримав орден «За мужність»