Євген Кулик служив у десантно-штурмових військах ЗСУ та Французькому іноземному легіоні. З початком повномасштабного вторгнення захисник повернувся з-за кордону до України та став до лав підрозділу «Центурія». 12 січня воїн прийняв останній бій на Донеччині. Тепер його рідні збирають підписи для надання захиснику заслуженого та почесного звання Героя України (посмертно).
«Євгеній народився в Полтавській області і після закінчення середньої школи у віці 18 років розпочав свій військовий шлях у 95-й бригаді ЗСУ, — ділиться мама воїна Юлія Кулик. — Після демобілізації у 2019 році вступив до лав Французького Легіону, де пройшов унікальний вишкіл та отримав професійні навички володіння різноманітною зброєю і ведення сучасного бою. Командування Легіону високо оцінило його бойові вміння та мотивацію і за підсумками виконання Євгенієм бойових місій в Карибському регіоні та в Малі присвоїло йому звання капрала. Це відкривало для нього чудові перспективи у Франції. Однак з початком повномасштабної агресії рф проти України він повернувся на Батьківщину, аби стати на її захист. Це було вчинком справжнього сина та патріота України, готового віддати своє життя за її волю».
У 2022 році Євгеній добровільно пішов на службу до 3-го ОШБ і відразу розпочав виконання бойових завдань на передовій. Його військова професійність та бойова мужність були гідно оцінені командуванням, і його призначили на посаду командира 1-го відділення 3-ї роти 3-го ОШБ, звання солдат.
«12.01.2023 року мій син загинув під час героїчного відбиття ворожого штурму поблизу села Кліщіївка Донецької області, ведучи нерівний бій проти московських окупантів. У цьому бою він продемонстрував справжній героїзм, але за порятунок своїх бойових побратимів він заплатив своїм життям. Прикриваючи кулеметним вогнем бійців свого взводу, Євгеній випустив більше трьох тисяч патронів з кулемета MG42. Внаслідок цього було знищено велику кількість російських загарбників, а його побратими змогли відійти без втрат. Цей бій став останнім для мого сина — великого воїна, патріота України і справжнього героя. Він отримав смертельне поранення, від якого загинув на полі бою. Як мати я вдячна командирам Євгенія, які зробили все можливе для того, аби розшукати його тіло і поховати з військовими почестями, гідними Героя, Воїна та Патріота України. На честь сина названо вулицю — імені Євгенія Кулика — у рідному місті Зіньків Полтавської області. Однак навіть це не може втамувати біль, який крає серце матері, бо Євгеній був для мене єдиною дитиною. Він не встиг створити власну сім’ю, і його наречена так і не дочекалася його живим з поля битви. Для мене важливо, аби пам’ять про сина жила і вела за собою у праведний бій проти московської орди інших воїнів як приклад військової звитяги і самопожертви».
Саме тому, додає матір воїна, вона хоче визнання бойових заслуг полеглого сина та просить президента розглянути петицію. Це дозволить морально підтримати його сім'ю в цей важкий період і назавжди збереже у пам’яті народній це світле ім’я як символ незламності, героїзму та військової доблесті.
Раніше «ФАКТИ» розповідали болючу історію про захисника з Вінниччини, якого поховали через 3 місяці після загибелі.
Читайте також: Сім’ю створити так і не встиг: на війні загинув 32-річний воїн зі Славути