У Швейцарії, яку влітку охопили масові заворушення, відбувся суд над колишнім бійцем білоруського спецназу Юрієм Гаравським. Він визнав себе винним у тому, що брав участь у викраденні та вбивстві білоруських опозиціонерів Віктора Гончара та Юрія Захаренка, а також бізнесмена Анатолія Красовського. Ці злочини були скоєні 1999 року. Раніше Гаравський розповідав про свою роль у діяльності так званого «ескадрону смерті» у кількох інтерв'ю західним виданням. Але в суді він уперше дав офіційні свідчення.
Процес був коротким — розпочався 19 вересня та завершився ввечері 20 вересня. Наступного тижня суддя Олаф Гумбель обіцяє оголосити вирок.
Цей процес став унікальним для Швейцарії з багатьох причин. Головна — вперше в історії країни розглядалася справа про викрадення людей з метою вбивства. Причому злочини були скоєні на території іншої держави працівниками правоохоронних органів.
45-річний Гаравський, хоч і змінював свідчення порівняно з тим, що розповідав раніше журналістам, все ж таки підтвердив, що за викраденнями та вбивствами представників білоруської опозиції стояли силовики. Сам він наполягає на тому, що тільки затримував цих людей, але не вбивав.
Водночас Гаравський, який у 2019 році втік з білорусі до Швейцарії, підтвердив, що розумів, з якою метою він та його товариші по службі зі СОБРу «затримували людей». Він був заарештований у 2021 році.
Юрій заявив, що постріли по опозиціонерах, які лежали на землі, робив у всіх випадках його командир Дмитро Павліченко. Павліченко, як і раніше, живе в Білорусі і непогано почувається. Періодично з'являється на телебаченні. Є також докази, що він командував одним із загонів омоновців під час жорстоких розгонів мирних демонстрацій після сфальшованих президентських виборів у серпні 2020 року.
Судові свідчення Гаравського з усією очевидністю доводять, що Олександр Лукашенко санкціонував фізичне усунення лідерів опозиції ще наприкінці 90-х. Нагадаємо, лукашенко беззмінно править із 1994 року.
Гаравський на суді сумбурно вибачився перед рідними вбитих за участю опозиціонерів. Він прочитав папірець, що глибоко шкодує і просить вибачення, і нагадав, що в ті дні був «20-річним солдатом, маленькою шестернею, яка виконує накази».
Останнє слово Гаравського теж було коротким: «Шановний суд, ви зараз прийматимете рішення. Якщо винесете суворий вирок, я більш ніж впевнений, що більше у світі ніхто не повідомлятиме про злочини влади».
Нагадаємо, голова Асоціації білоруських добровольців Андрій Кушнеров розповів «ФАКТАМ», як на передовій українсько-російській війни визначається, хто за вдачею воїн, а хто ні.