Популярний актор, зірка серіалів «Слід» та «К.О.Д.» (СТБ), учасник проекту «Танці з зірками» Олексій Суровцев зізнається, що його життя повністю змінилось, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тоді він вперше за довгі роки поїхав на відпочинок до Карпат, але повномасштабне вторгнення росії в Україну скасувало всі його життєві плани.
Повернувшись до Ірпеня, Олексій опинився в окупації. А потім, ризикуючи життям, спасав тварин від вірної смерті. З часом Суровцев заснував притулок та ветеринарну клініку в Ірпені. А восени цього року вдруге одружився зі своєю колишньою дружиною Ксенією — десятикратною чемпіонкою України з еротичного шоу.
В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Олексій розповів про найскладніші дні в Ірпені, зйомки під час війни і мрію після нашої Перемоги.
— Олексію, які у вас зараз почуття, коли велика війна триває півтора роки?
— Відчуття тривоги, звичайно. Особливо стосовно того, що війна може продовжуватись ще дуже довго. Знаєте, війна може закінчитися завтра, а може продовжуватись ще п'ять-шість чи десять років. А хочеться щось планувати, хочеться жити нормальним життям, до якого ми звикли. З початком великої війни, я думаю, у кожного українця змінилося життя, і війна внесла свої корективи. Тому є постійне відчуття тривоги і невпевненості у завтрашньому дні, напевно, як і у більшості.
Читайте також: «Ми переїхали до театру і декілька місяців жили там»: Ольга Гришина про зміни під час великої війни
— Чи було очікування, що вона станеться?
- Ні, звичайно, не було ніякого очікування, особливо, що війна відбудеться у такому масштабі. Ви знаєте, до двадцять четвертого лютого, напевно, більшість українців не поглиблювалась у природу конфлікту і його наслідки, не цікавилась політикою. Тому я точно не очікував, що війна буде таких масштабів і так довго триватиме.
— На початку війни ви були у Ірпені…
— Перші три тижні повномасштабного вторгнення і активних бойових дій на Київщині, я провів в Ірпені. Потім, після того, як два тижні пробув там без води і світла, вирішив, що все-таки необхідно переїхати у Київ. Адже ці дні були дуже виснажливими. Я старався рятувати тварин і для того, щоб організовувати все правильно, для того щоб взагалі мати на це сили — я приїхав до Києва. Але продовжував кожного дня їздити в Ірпінь.
— Що вас найбільше вразило у ті дні?
- Майже все. Коли щось відбувається у твоєму житті вперше — воно завжди тебе вражає. Перші прильоти, перші танки, евакуації, пожежі, вибухи. Це все вражало, але не у найкращому сенсі слова, як розумієте. А з позитивного — вразили люди, які постійно одне одному допомагали. І ми допомагали, і нам допомагали. От знаєте, якщо щось було потрібно — варто було лиш звернутись до підписників у соцмережах, і вже наступного дня воно було у тебе. Це дуже класно!
— Як вистачає часу на зйомки та опікування притулком і ветклінікою?
- Насправді зйомок зараз не так багато. До того ж у мене штат притулку складається з дванадцяти людей: це лікарі, асистенти, прибиральниці, адміністратори та інші. Звичайно, сам би я, як це було раніше, вже не впорався. Адже спочатку у мене був лише притулок, а потім ми почали розширюватись і я став делегувати обов’язки, бо зараз одному це все робити було б неможливо. Але все одно кожного дня з ранку до ночі і без вихідних я там. От лише зараз маю невеличкий лікарняний, бо мені видалили кілька зубів і тепер я сиджу дома і нічого не роблю через не найкраще самопочуття (посміхається — Авт.). Але мої помічники вже можуть все робити і без мене.
Читайте також: «Мій світ вмить рухнув»: зірка серіалу «Окуповані» про випробування під час великої війни
— Що стало для вас найбільшим випробуванням за цей час?
- Напевно, самотність. Знаєте, коли без рідних, без коханої людини. Цей довгий час, коли були активні військові дії на Київщині, став найскладнішим. Бо хотілося поспілкуватися очі в очі, хотілося побачити маму, мою, на той час, майбутню дружину. Але цього зробити не можна було, і це стало випробуванням.
— Нещодавно ви вдруге одружилися на своїй ексдружині. Причому, у день свого весілля, крім одруження, встигли ще заїхати на святковий коровай з нагоди старту зйомок нового проєкту «К.О.Д.», який вийде на екрани наступного року!
- Я ще особисто не приступив до зйомок цього проєкту, мої перші знімальні дні будуть лише через кілька днів. Але я встиг на його старт, бо це важлива подія. Звичайно, якщо б старт зйомок і весілля було в один і той же час, то я б обрав весілля (сміється — Авт.). Але тут довелось пожертвувати лише кількома годинами сну. Я був дуже радий побачити всіх, поділитися планами і подивитися, як це все буде відбувається.
— Ваш персонаж у проєкті «К.О.Д.» — це все той же відважний майор Римар, якого так полюбили глядачі за серіалом «Слід»?
— Так, це мій Римар зі «Сліду». Тільки тепер він працюватиме у новому спецпідрозділі К.О.Д. У серіалі також з’являться нові персонажі та історії.
А з 23 жовтня почнуть виходити нові серії детективного серіалу «Слід». Хоча, знаєте, я пам’ятаю зі зйомок «Сліду» лише те, що я був постійно втомлений, адже знімався по 25−27 днів на місяць. Але коли бачиш результат, радієш тому, як подобається глядачам цей серіал. І це надихає.
— У чому ви безповоротно змінились?
- У ставленні до «сусідів». Я не злопам’ятна людина, але таке не забувається і не прощається. Ніколи. Ну, і звичайно, я тепер провідний зоозахисник і це теж безповоротно. Тобто я опікуюся не лише своїм притулком, ми зараз проводимо різні заходи, спрямовані на те, щоб рятувати тварин по всій Україні. Але це поки що плани на майбутнє.
— Про що мрієте після нашої Перемоги?
- Про відпочинок. Не відпочивав вже близько десяти років. 23 лютого 2022 року я вперше за багато років поїхав на відпочинок у Карпати. Як ви розумієте, відпочивав я один день. Ні в якому разі не жаліюся, але хочеться трохи видихнути. Бо зараз нема можливості і настрою відпочивати. Люди кажуть, що моя діяльність їх підтримує і дуже класно чути, що ти надихаєш когось. Крім того, рятування тварин — це дуже важлива зараз справа, якою, на жаль, не так багато людей займаються. Але мрію я нарешті відпочити.
Раніше «ФАКТИ» писали, що військовий Олександр Будько (Терен) став призером «Ігор нескорених»: «Мене засипало землею, я відчув страшний біль і зрозумів, що залишився без ніг».