38-річний Любчик Стахів служити пішов добровольцем. Сьогодні шкодує лише про те, що не зробив це раніше. Любомир до повномасштабного вторгнення займався встановленням дверей, а коли настало 24 лютого, зрозумів, що час прийшов.
«Спочатку чоловік завершив хатні та робочі справи, купив необхідне спорядження і вже 23 березня пішов у військкомат. Любомира взяли не одразу, але за четвертою спробою, 1 квітня, прикарпатця прийняли на службу. Тоді був набір на спеціалізацію механіка танку та навідника-оператора, — повідомляє Тисменицька міська рада. — У бійця було 15 днів на навчання. Він думав, що це нереально, оскільки раніше взагалі не служив. Але мав права на трактор, а його мотор схожий до танкового. Тому було легше навчитись, ніж очікував. А от навчитися стріляти було складніше».
Після навчань, зокрема з медицини й тактики, військовослужбовця направили в Одесу. Вже 20 квітня Любчик Стахів потрапив на полігон у Чабанці, де був прийнятий у лави 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Через тиждень воїна відправили на позиції на Херсонщину. Згадує, що тоді вважав себе готовим на відсотків 10−20, але розумів, що мав вчитися на місці.
«11 липня я підірвався на БМП, — каже Любомир Стахів. — Механік з роти загинув, а сам я отримав опіки. Але довго реабілітацію не проходив — трохи більше 2-х тижнів — і знову на фронт. Далі серпневий наступ, потім — у вересні. Я не один раз був поранений і отримував контузії».
Наразі Любчик Стахів боронить Україну на Бахмутському напрямі. Каже, що після закінчення війни найбільше хоче створити сімʼю і виховати хоча б двох діток. Водночас воювати планує до Перемоги:
«Я не готовий скласти руки й чекати Перемоги. Наша місія — захищати Україну, її землі, людей. Війна триває, і хто, як не ми, маємо її завершити. Не визнаю тих хлопців, які тікають за кордон. На війні знайдеться завдання кожному. Хтось може бути в піхоті, хтось керувати дроном, хтось бути у розвідці, хтось — у танку».
Раніше бійці розповіли, які навички мають бути у водія, щоби вижити на війні.
Читайте також: «В мене влучили три кулі, але я ще тиждень був на передовій»: білоруський доброволець розповів, хто за вдачею воїн, а хто ні