Волонтерка і засновниця фонду «Свої» Леся Литвинова, яка служить у ЗСУ, закликала людей в тилу взяти відповідальність за своє життя.
«Жоден з нас не повернеться з цієї війни. І чим швидше це зрозуміють ті, хто чекає, поки «хлопці придуть — лад наведуть», тим краще для них самих.
Ми так і будемо блукати кожен по своїй посадці, намагаючись знайти тих, хто не пережив бій. Ми будемо йти на свій останній штурм щоночі. Ми будемо подумки тягти своїх побратимів до роздовбаних еваків, точно знаючи що це марно. Ми будемо шукати дрони та протидронові рушниці, кращого протезиста та адаптивний одяг в шпиталь, вкотре докорюючи собі, що не встигли.
Ми будемо ходити в гості до друзів на кладовище і почувати себе там майже як вдома — серед своїх.
Ми будемо краще розуміти побратимів в психіатричній лікарні, ніж сусідів у дворі.
Ми будемо латати родини, тіла і душі. Без особливого успіху, але все одно будемо намагатись.
Ми будемо вчити дітей не грати у схованки, а влучно стріляти. І будувати не будиночок на дереві, а міцний бліндаж. Вони будуть засинати під «Чорними хмарами вкрита руїна…» або «Йшов Мольфар по полю бою…».
Ми будемо виглядати точнісінько так, як населені пункти, які ми звільняли — назва на мапі і суцільна руїна. Ніби і є, а насправді — мертва груда каміння, нашпігована мінами, які можуть вибухнути від необережного руху.
Одного дня на цих руїнах проростуть квіти і дерева. Бо життя завжди бере своє. Проростуть і скриють собою останню згадку про те, що тут було раніше.
Ми ніколи не повернемось.
Спробуйте це усвідомити і взяти відповідальність за життя в тилу в свої руки. Країна буде такою, якою ви дозволите їй бути", — написала вона у фейсбуці.
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.