Активне обговорення в мережі викликала стаття про Україну в американському часописі Time, в якій журналіст цитує Зеленського та його анонімних радників. Вони говорять про можливий програш України у війні через корупцію в країні. «Люди крадуть, наче завтра не буде», — каже неназване джерело з оточення президента України. Журналістка Тетяна Ніколаєнко поділилась у фейсбуку своїми роздумами щодо ситуації.
«Чи прочитала я щось нове у статті Time? Ні, я в цьому живу щодня. Але треба віддати належне автору. Попри те, що в нього тут не найкраща репутація, він зміг вибрати пару влучних цитат, які якнайкраще характеризують нашу дійсність.
Згідно з опитуванням Reuters, проведеним невдовзі після від'їзду Зеленського, лише 41% американців хочуть, щоб Конгрес надав Києву більше зброї. Раніше таких було 65%.
На сьогодні обсяги МТД (матеріально технічна допомога) по деяких боєприпасах впали в 6 разів. Тому розповіді з-під Авдіївки звучать так: «Мамо, я не знаю, чи завтра подзвоню. Росіяни виводять першу групу, ми їх розстрілюємо, виводять другу — розстрілюємо, виводять третю — розстрілюємо, виходить четверта — у нас закінчився боєкомплект»…
В цей час у нас МО цілий рік не судилось за прострочену дебіторку по зброї, а в постачальники брало шарашкіни контори збітнєвих, щоб потім з’ясувати, що мін в Хорватії нема, але їх можна привезти… з Камбоджі. В логістику замість машин і кораблів літаки не забудьте включити, уроди! Так вже пробували до вас.
«Найстрашніше те, що частина світу звикла до війни в Україні», — каже Зеленський.
Ні, найстрашніше, що до війни звикла частина України. Успішний контрнаступ минулої осені і повернення світла і тепла добряче нам замилили очі. Те, що сталося з Оленою Толкачовою минулого тижня, — це не ексцес виконавця на якомусь третьосортному заході. Це третій тривожний дзвінок. Ми витіснили війну на лінію фронту. Так само, як зробили це у 2015-му. І продовжуємо нормально жити.
«Ніхто не вірить у нашу перемогу так, як я. Ніхто. Ніхто», — сказав Зеленський.
Вірити — мало. Ми не можемо виграти симетрично війну в Росії. Нас занадто мало.
Нам ще вчора треба було думати, що може долетіти до російських складів і заводів, і робити його в Україні, а не відправляти до Коростильова Басалаєву, увєрувавшу після візиту до президента, що вона стане новою головою ЦВК на наступних виборах.
До тих виборів можна і не дожити.
Вселення віри в іноземних партнерів забирає багато енергії? УУУУ, ви ще просто не знаєте, як красіво ридається, коли до тебе приходять газовики, вивалюють все, що відбувається в галузі, згадуючи, що такого і при Януковичі не було. І в фіналі додають: «Ми в принципі вже готові скинутись на транформатори, тільки б Чернишова назад в Мінрегіон забрали».
Ще є віра в людей? Тоді можу розповісти, як конторка одного нардепчика вже кілька місяців намагається втюхати МО шоломи, які прострілюються на випробуваннях. Металеві шоломи…
Про 8 гривень, вкрадених на кожній буханці хліба, не хочете?
«Я не можу дивитися цей повтор 10-й раз» — це не лише логіка американців. Я теж не можу дивитись цей повтор. Я його дивлюсь 20 років. Запаси кортизолу знищені.
Але «люди крадуть так, ніби завтра не настане».
Крадуть на боєприпасах.
Крадуть, зручно отаборовшись у Чехії.
В цей час десь на сході якийсь командир вирішує невирішувану задачу — відсутні боєприпаси, які немає кому роздати.
Пару тижнів тому зняли бронь з працівників заводів ВПК. На питання, хто робитиме тоді зброю, в Генштабі відповіли: «Нам нема кому її роздавати».
Президент не жартує на нарадах? Я його розумію. Тільки це набрані ним кадри гребуть явно не туди.
«Що станеться, так це те, що ми програємо».
У нас насправді дуже легкий вибір — стати країною-легендою, яка загинула, чи країною-легендою, яка вижила. Тільки в цього немає простих рішень", — написала журналістка.
Читайте також: «Час закривати корупційні схеми, бо інакше нам не виграти війну»:Сергій Лямець про ситуацію в Україні
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.