Одинадцятого листопада 2022 року українські війська увійшли у звільнений від російських окупантів Херсон. Мешканці міста оваціями зустрічали рідну армію. Як зараз живе обласний центр, який наразі є прифронтовим містом? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» розповіла відома блогерка Олена Наумова, якій під час окупації Херсона довелося разом з її друзями, також блогерами, пройти через катівню фсб.
— Скільки людей зараз мешкають в Херсоні? — запитую в Олени Наумової.
— Нещодавно було офіційне повідомлення місцевої влади, що близько 20 відсотків від тієї чисельності, яка була перед повномасштабним вторгненням. До великої війни в нас у місті було 350 тисяч мешканців. Виходить, що нині лишилося десь 50−70 тисяч.
На жаль, серед них є й ті, хто сумує за «руським миром». Особливо за дешевим алкоголем, який під час окупації продавався ледь не на кожному перехресті.
— Вся Україна знає, що через систематичні російські обстріли в Херсоні зараз чимало руйнувань. Це стосується певних районів чи руйнування по всьому місту?
— Зараз вже по всьому. Раніше «прильоти» були в основному в прибережних районах та в центрі, а в інших ситуація була більш-менш спокійною. Але зараз у нас немає жодного благополучного району. Точніше, так: в одних більш небезпечно, в інших — менш.
— В Херсоні зараз працює громадський транспорт?
— Працює, але не допізна — десь до 15−16 години. Останні маршрутки йдуть приблизно о 17-й. Хоча комендантська година починається о 20-й. Працює й таксі. Проте частина таксистів категорично відмовляються їздити в деякі райони (Антонівку, Кіндійку), бо вважається, що там особливо небезпечно.
— Місто зазнає обстрілів фактично щодня?
— Не просто щодня, а приблизно кожні півтори години. Окупанти б’ють і безпосередньо по Херсону, і по селах — передусім в Бериславському і Білозерському районах.
— Тобто тривогу в Херсоні оголошують кожні півтори години?
— Ні, адже сигнали тривоги лунають, лише коли є небезпека ударів ракетами та безпілотниками. А коли ворог гатить зі ствольної артилерії, реактивних систем залпового вогню, завдає ударів керованими авіаційними бомбами, тривога не оголошується. Люди звикли до постійних обстрілів, майже не звертають на них уваги. Хіба що, коли ледь не все місто здригається від потужних вибухів, херсонці ховаються в укриття.
— І все ж чи є такі, хто фактично переселився в підвали своїх будинків?
— Я особисто знаю лише одну таку людину, їй не вдається психологічно адаптуватися до постійних обстрілів. Але основна частина людей, як я вже сказала, призвичаїлась. Хіба що жителі найнебезпечніших в цьому плані районів міста (прибережних) переселяються в спокійніші — до родичів та знайомих або на орендовані квартири.
Відео руйнувань надано Оленою Наумовою
— Люди повертаються до Херсона?
— Ясна річ, повертаються. Я, наприклад, після звільнення Херсона тривалий час жила в Києві, але чотири місяці тому повернулася додому. Розумієте, повернутися не складно, а ось залишитися тут для багатьох буде проблематично, адже, щоб звикнути до постійних обстрілів, треба декілька місяців. Таке під силу не всім. Я змогла.
— В місті лишилися діти?
— Так, лишилися, причому досить багато.
— Тож працюють дитячі садочки та школи?
— Практично всі дитсадки й школи в Херсоні поки що функціюють в дистанційному режимі. Я це знаю точно, адже сама є вихователькою дитсадка. Зараз працюємо з колегами онлайн.
— Як це організовано?
— І не питайте! Ми маємо проводити онлайн-конференції (спілкування Інтернетом) з дітьми. Організувати це проблематично.
— Зрозуміло. Зарплатню вам виплачують?
— Держава виплачує нам дві третини від звичайної зарплати. Я не тільки вихователька, але ще й блогерка: веду стріми в TikTok, знімаю відео. Окрім цього, займаюсь волонтерством — безпосередньо зараз збираємо на авто для 406-ї бригади ЗСУ. До того ми збирали гроші на амуніцію, спальники та рації. Донатять на все це та усіляко підтримують мене мої підписники. Люди кажуть: «Вам ми довіряємо». Бо звітую перед ними за кожну витрачену копійку, як перед Богом.
Маю ще одне заняття: по Інтернету вчу розуму зомбованих громадян рф: зв"язуюсь з ними та роз’яснюю, що їх гонять в Україну на забій через те, що путін дуже хоче сидіти на троні до кінця своїх днів.
Читайте також: «Слово „Херсон“ у російській політиці довго буде забороненим. „Х…р“ можна буде говорити, „сон“ також, а разом — ні», — Роман Цимбалюк
— Роботу в місті знайти, певно, важко?
— Важкої фізичної роботи, скажімо, двірником, вистачає, але не всі готові на таку йти. Хоча б через те, що працювати на вулиці в бронежилеті — ще те «задоволення». «Броніки» ж важать понад 10 кілограмів! Помахай мітлою або лопатою, коли на тобі така вага.
Тут ще слід сказати, що, хто хоче й докладає зусиль, щоб жити гідно, добивається цього і в наших умовах. Наочний приклад цього — мої знайомі, молоді люди, які нещодавно відкрили суші-бар. Ставлять свій заклад на ноги та ще й ЗСУ допомагають.
— Магазині в місті відчинені?
— Так, і великі мережеві маркети, й невеличкі крамнички. Ринки також працюють.
— Там самі перекупки чи селяни також привозять свою продукцію?
— Селяни з найближчих сіл привозять молочку, м’ясо, городину — їм же потрібні гроші, щоб купити найнеобхідніше. Ці люди розповідають, що їхні села зазнають ворожих обстрілів, до того ж в небі над ними регулярно літають російські розвідувальні дрони.
— Постачання води, електроенергії, газу, робота каналізації в місті — по графіку чи у звичайному режимі?
— У звичайному, якщо мережі не зазнали пошкоджень через черговий обстріл. На щастя, рятувальники й комунальні служби оперативно ці пошкодження усувають. Велика шана їм, а також волонтерам, які допомагають багатьом херсонцям.
— У Херсоні ціни на продукти та товари першої необхідності такі ж, як в Києві?
— Приблизно такі ж самі.
— Зазначу, що багато хто з херсонців намагаються максимально скоротити свої пересування містом: добігли до найближчих супермаркету, аптеки, риночку, купили найнеобхідніше — та назад, додому, бо можна нарватися на «приліт», — продовжує Олена. — Але, попри обстріли, в місті все ж проходять різні культурні заходи. Скажімо, у вівторок, 7 листопада, ми з друзями були на літературних читаннях — відбулася зустріч з дуже популярним письменником Сергієм Жаданом і його командою.
— Велика кількість людей зібралася разом. Подбали про безпеку?
— Так, зустріч була в підвальному приміщенні. Причому про місце проведення заходу нам повідомили за годину до його початку. Зауважу, що, коли ми з друзями потім вийшли на вулицю, то фотографувалися, не знімаючи бронежилети.
— В Херсоні багато людей зараз носять бронежилети?
— Військові, поліцейські, рятувальники, медики, волонтери, співробітники місцевих владних структур та двірники носять бронежилети в обов’язковому порядку. Решта — за бажанням.
До речі, коли я веду стріми та в цей час недалеко починають вибухати російські снаряди, вдягаю «бронік», переміщуюсь з кімнати в коридор і продовжую стрім — в прямому ефірі розповідаю глядачам, що безпосередньо зараз ворог лупить по Херсону. Якщо вже занадто гучно «прилітає», то можу й в підвал спуститися. Там Інтернету немає. То я, стоячи на драбині, простягаю з підвалу руку та намагаюся продовжувати стрім.
— В Херсоні ще помітні наслідки підриву окупантами минулого літа Каховської ГЕС?
— Велика вода лишила по собі зруйновані будинки, але підтоплень в Херсоні зараз вже немає. А на лівому березі Дніпра частина територій та будинків досі підтоплені — в Голій Пристані, Олешках та інших населених пунктах.
— Евакуація мешканців Херсона триває?
— Триває, але не значна. Адже хто хотів, ті вже давно виїхали. А решта, думаю, не мають наміру залишати місто. Ми віримо в ЗСУ, в те, що лівий берег Дніпра незабаром знову буде нашим. І тоді артилерія ворога вже не буде добивати до нас.
Раніше відомий мандрівник та телеведучий Дмитро Комаров поділився зі своїми шанувальниками у соціальній мережі враженнями від зйомок у Херсоні, сказавши, що це «страх та шок».
На фото у заголовку: Херсонці оваціями зустріли звільнення свого міста Силами оборони України (фото Ігор Цуркан/Facebook)