7 червня, рятуючи жителів Херсонської області, які постраждали внаслідок підриву російськими окупантами Каховської ГЕС, загинув військовослужбовець Володимир Кавуліч. 33-річний захисник із добровольчого батальйону «Чорнобаївська Феміда» встиг за два дні врятувати понад 130 цивільних людей, чимало витягнув тварин. Того фатального ранку, коли боєць з позивним «Кабан» прямував на допомогу, сильна течія затягнула його човен під баржу. Разом із Володимиром загинув і його побратим.
- Я — з українського Криму. А мій чоловік сам з Полтавщини, проживав в Супрунівці. Закінчив Полтавський інститут бізнесу імені академіка Юрія Бугая за спеціальністю менеджмент підприємницької діяльності, — розповідає «ФАКТАМ» дружина бійця Настя Крем. — Потім він переїхав до столиці. Він учасник усіх без винятку відомих політичних подій в Україні за останні 10 років: боротьба зі зрадницьким режимом Януковича, майданівське пекло на вістрі Революції Гідності під кийками й кулями беркутів. Із Володимиром познайомились на Яворині у Карпатах у 2012 році. Тоді проходили заходи вшанування пам'яті УПА. Між нами відразу пробігла симпатія, але спілкувались тільки як друзі. Потім ми побачились 14 жовтня в столиці, коли проходив Марш УПА. Потім я була присутня на заході на Івана Купала, тоді й розпочалась наша особиста історія кохання. Вова підкорив мене своєю посмішкою та красивими блакитними очима. Мені імпонувала його громадянська позиція. Я не раз повторювала, що мені пощастило із коханим. Веселий, доброзичливий, надзвичайно сильний і кмітливий — це все про нього. Він ніколи ні на що не скаржився, мовчки ставав та брався до діла. Завжди помічав нову зачіску, чи манікюр, робив компліменти, мав талант до фотографії. Ми могли спілкуватись про все на світі й розуміли один одного без слів. Невдовзі ми побрались…
З початком російсько-української війни Володимир Кавуліч пішов добровольцем, де у складі «Карпатська Січ» перебував на ротації в селі Піски Донецької області. Впертий, цілеспрямований і незламний. Він був Українським Воїном з великої літери.
Читайте також: На окупованій території назріває масштабна екологічна катастрофа, — ЦНС
- На всіх блокпостах знали веселого добровольця-комбатанта озброєного «до зубів», який гучно привітається і потисне руку кожному: «Слава Україні! „Кабанчик“ їде на війну!».
У 2016 році чоловік демобілізувався, й ми мешкали в столиці. Вова був головою контрольно-ревізійної комісії громадської організації «Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій Оболонського району міста Києва. Потім перебрались до Львова. У 2021 році ми стали батьками сина Левчика, й Володимир був на сьомому небі від щастя.
Ранок 24 лютого застав нашу родину вдома. Хлопчику було всього 5 місяців. У перші дні великої війни чоловік вирушив на Київщину та пішов служити до добровольчого батальйону «Чорнобаївська Феміда» у складі 124-ї бригади ТрО. Був начальником координаційного штабу батальйону. До захисту держави приєднався й мій тато — Едуард Леонов. Обидва звільняли Ірпінь, Гостомель, Бучу… Далі вирушили на південь. Якось британські журналісти підмітили, що Володимир з позивним «Кабан» схожий на тодішнього їхнього прем'єра. Відтоді причепилось «Кабан-Джонсон». «Чорнобаївська Феміда» — єдине добровольче формування на всю Херсонщину. Після того, як було звільнено Херсон, мій чоловік та його побратими планували форсувати Дніпро, щоби звільнити лівобережжя та Крим від окупантів.
Читайте також: Лише за два дні знайшли понад 60 загиблих: окупанти ховають жертв підриву Каховської ГЕС у братських могилах, — Генштаб ЗСУ
Вранці 6 червня, коли російські військові підірвали Каховську греблю, Володимир Кавуліч із побратимами взялись рятувати людей. Й човни, які готували до військових операцій, тут і знадобились. З перших хвилин стихійного лиха воїн створив та очолив добровольчий координаційний штаб евакуації. За перші дві доби було врятовано понад 130 людей і сотні тварин. Й це в той час, коли окупанти продовжували обстрілювати місцевих.
- Остання фотографія Володимира — з собакою, яку вони витягнули з води на сушу. Крайня наша розмова була саме 6 червня, — додає дружина. — Тоді сину виповнилось 1 рік та 9 місяців. Чоловік привітав, сказав багато теплих слів, що любить нас і щоб чекали з перемогою. Казав, що багато роботи, обов’язково набере пізніше… Та не судилось.
Проте стихія взяла страшну ціну. Знов і знов, прямуючи на порятунок ні в чому не винних людей, легкомоторний човен чоловіка зіштовхнувся з некерованою баржею, яку несло гігантським водоворотом… Виконуючи свій військовий, громадянський і людський обов'язок, рятуючи людей і наближаючи перемогу України, добровольці «Феміди» Володимир Кавуліч та Олександр Бараннік героїчно загинули, щоб ми могли жити і боротись далі. Дуже шкода, що так мало часу коханий пробув із сином. Володимир був найкращим татом. Лев схожий дуже на тата — такі ж оченята, риси обличчя, світлий чуб, форма брів. Й за характером він теж у чоловіка. Володимир завжди захоплювався моєю силою духу. Це мотивувало. В пам'ять про нього потрібно жити далі, бути вірною своїм цінностям принципам. Допомагає підтримка рідних, друзів та однодумців.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що дружина захисника, який поліг у Бахмуті, вирощує дуби на честь загиблих бійців.