Світ колекціонерів надзвичайно цікавий. Одним з найвишуканіших хобі у світі є колекціонування лялькових будиночків. У такому будиночку кожна деталь може чимало розповісти про ту епоху, коли композиція була створена. Тож це справжня подорож у казку.
Про історію лялькових будиночків та найцікавіші експонати в інтерв’ю «ФАКТАМ» розповіла музейна реставраторка Ольга Буравчук, яка раніше розказувала про колекційних ляльок та їх реставрацію.
— Створення лялькових будинків, замків, палаців і міст, наповнених мініатюрними копіями предметів, стало традицією в Європі з кінця XVII — початку XVIII століття, — розповідає Ольга Буравчук. — Ляльковий будиночок — це мініатюрна копія будинку з обстановкою, предметами побуту. Перший ляльковий будинок був створений у XVI столітті на замовлення баварського герцога Альберта V для його маленької доньки. Цей будинок, на жаль, не зберігся до наших днів, але відомо, що в ньому були навіть зала для танців та ванна кімната. Мистецтво виготовлення лялькових будинків майже одночасно зародилося в Німеччині, Голландії та Англії. У Німеччині мініатюрні або лялькові будинки слугували й прикрасою житла, й практичним керівництвом. Наприклад, на початку ХVII століття за допомогою мініатюрних будинків, посуд у яких був розміром з наперсток, дівчаток навчали мистецтва ведення домашнього господарства. Треба відзначити, що у XVII столітті ляльковий будиночок ще не був іграшкою, це була забава для дорослих колекціонерів. Іграшкою це стає лише у XIX столітті.
Ляльковий будинок точно повторював справжній, аж до цегли й черепиці. У ту пору в кожній дитячій кімнаті дівчинки неодмінно стояв ляльковий будиночок, який був дорогою іграшкою, незабутнім подарунком. Голландські будиночки вважалися найелегантнішими та найточнішими у виконанні. У таких колекційних будиночках є фарфор та картини в позолочених рамах. Крім житла із повним внутрішнім оздобленням, створювали мініатюрні крамнички та майстерні. У XVIII столітті в Англії з'явилися лялькові будиночки, які зовні були точною масштабованою копією справжніх особняків. А у 1837−1901 роках лялькові будиночки досягли піка своєї популярності.
— Надзвичайно цікаво!
— Дуже вишуканими були вони у Франції. Король Людовик ХІІІ був настільки зачарований мініатюрною шафкою з сервізом, що поклав початок монаршій пристрасті до лялькових будинків. 1630 року кардинал Рішельє подарував юній принцесі Менській макет кімнати з фігурками ляльок. Це була справді філігранна робота. Лялькові будинки відображали смаки та захоплення своєї епохи. Інтер'єри повторювали вишукані художні рішення. Завдяки збереженим будиночкам можна побачити не тільки красиві зали для пишних прийомів і дороге оздоблення кімнат, а і який вигляд мали спеціальні приміщення для слуг, кімнати, де няні доглядали за дітьми. Спочатку лялькові будиночки призначалися для навчання маленьких дівчаток, а потім і домогосподарок. Такі зразки тепер можна побачити в музеях іграшок, і вони є бажаним предметом колекціонування. Уже понад три століття створення та колекціонування лялькових будиночків, особняків і замків різних епох є одним із найвишуканіших захоплень у світі.
— Чи правда, що, крім цілих будинків, були популярні й окремі кімнати?
— Так. Найпопулярнішими ж були кухні. Перші лялькові кухні з'явилися у XVII столітті як складова частина лялькових будиночків. Спершу вони призначалися не для дитячих ігор, а слугували декоративними предметами для дорослих поціновувачів краси. Лише наприкінці XVIII століття лялькові кімнати та кухні починають випускати для дітей. Вони являли собою простори, оточені з трьох боків дерев'яними стінами. Ширина кухні іноді сягала 120 сантиметрів. Вартість таких кухонь була нижчою, ніж великих будиночків. І, звісно, вони займали менше місця. Маленькі дитячі кухні були дуже функціональними, вони приховували в собі безліч можливостей для гри, тож невдовзі стали дуже популярними. Метою їх створення була підготовка дівчаток в ігровій формі до дорослого життя — господині дому та матері. З 1855 року випускалися навіть спеціальні куховарські книги для лялькових кухонь, і це, принаймні в Німеччині, було аж до 1970−1980-х років.
— Неймовірно…
— Кухні були відображенням дійсності в мініатюрі, ґрунтовно обладнані. За допомогою кухонної плити діти могли вчитися готувати та правильно поводитися з вогнем. Такі ігри дозволялися тільки під керівництвом дорослих. Спочатку плита була частиною кухні, трохи пізніше кухонні плити стали випускати також як окремі іграшки. Деякі пічки були копіями справжніх і працювали на спирті або гасі, мали спеціальні пальники. Плити випускалися різних розмірів та дизайну.
Читайте також: «Ляльок у моєму вбранні купують колекціонери з багатьох країн світу», — майстриня Валентина Колошенко
— Читала, що у колах європейської аристократії лялькові будиночки завжди були бажаним подарунком на Різдво.
— Це справді так. До того ж дуже часто вони призначалися для гри тільки в період зимових свят, а згодом забиралися на горища до наступного року, — продовжує розповідь Ольга Буравчук. — У різдвяний період дівчатка могли готувати на лялькових печах і навіть пекти справжнє печиво. Не тільки плита, а й різне кухонне приладдя було зроблене, як справжнє: совочки для вугілля, м'ясорубки, кавомолки, посуд, каструлі, форми для випікання хліба й безліч інших речей.
— Читала, що зараз набирає популярності такий різновид лялькових будинків, як румбокс. Що це таке?
— Будиночок для ляльок — таємна та часто нездійсненна мрія багатьох дівчаток. Відмову батьки пояснюють дорожнечею, громіздкістю і тим, що дочка скоро охолоне до іграшки. Румбокс — альтернатива ляльковому будинку. Це фактично кімната у коробці. Якщо місце для іграшкового будинку в сучасній квартирі знайти часто непросто, то одна кімната або її частина поміститься з легкістю. Мініатюри, що отримали назву від англійських слів room — кімната і box — коробка, неймовірно популярні в Європі. Інтер'єр румбоксу може залишатися без «мешканців». Або з волі майстра його населять ляльки й фігурки тварин відповідного масштабу. Зараз популярний ще такий різновид румбоксу — таємна кімната. Це маленький вузенький ящичок — кімнатка з освітленням та меблями, яка ховається серед книжок на поличці. Ширина — як 2−3 книжки. Дуже цікаве доповнення інтер’єру. Можна купити не дуже дорого такі набори «зроби сам» на різну тематику. Це можуть бути вагони потягів, каюти, будиночки фей… Фантазія мініатюристів не має меж…
Читайте також: «Коли викладаю фото своїх меблів у соцмережах, чимало людей думають, що вони справжнi, а не лялькові», — майстер Валерій Забережний
— Які ціни на колекційні лялькові будиночки?
— Дуже різні. Це залежить від періоду створення, стану та інших факторів. Окремі старовинні екземпляри можуть коштувати до кількох тисяч євро. А сучасний будиночок можна купити й за 20 євро. Колекціонують лялькові будиночки за різними принципами — будиночки певної епохи, певні типи кімнат — наприклад, кухні. Ляльковий будинок — це не лише мрія багатьох дітей, але й можливість для дорослого подумки повернутися у дитинство.
Раніше «ФАКТИ» розповідали також про чернігівську майстриню Олену Смаль, яка створює авторські ляльки, що дарують радість дітям не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу: Польщі, Словаччині, Німеччині, Італії, Франції, США…
Читайте також: «Моїх казкових звіряток не раз приймали за справжніх», — майстриня Ірина Попова
Фото з альбому Ольги Буравчук